Останнім часом ряд чиновників і народних обранців, цілком виправдовуючи висловлювання президента США Рональда Рейгана про економічні погляди влади: “Усе, що рухається, обкласти податками. Якщо воно й після цього рухається — регламентувати”, неодноразово озвучували ініціативу щодо повернення податкової системи на довоєнні рейки.
Політику повернення ідеології агресивного збору податків, прихованого і явного збільшення адміністративного та податкового навантаження під час війни вже без будь-яких еківоків ретранслювали й у міжнародні зобов'язання України — грудневий Меморандум із МВФ і січневий Меморандум про взаєморозуміння з ЄС у рамках нової масштабної макрофінансової допомоги.
Затягування затиснутих гайок
Головним трендом кінця 2022-го — початку 2023 року стало повернення до Big Stick Tax Policy (сплати податків з-під палиці). Його жертвами вже стали знижена ставка акцизів на паливо, преференція з ПДВ для IT-галузі. Сюди ж слід віднести й повернення “отруєної” системи адміністрування ПДВ у вигляді масових блокувань податкових накладних (жовтневий апгрейд приніс значні проблеми для кожного шостого платника податків). На черзі повне скасування мораторію на податкові перевірки, згортання єдиного податку за ставкою 2% від доходу, стиснення сфери застосування спрощеної системи (у рамках боротьби з відходом від зарплатних податків), перезапуск розширеної фіскалізації малого бізнесу та скасування зниженої 7-відсоткової ставки ПДВ на паливо.
Про ступінь рішучості економічної влади свідчить і майже миттєва поява урядового законопроєкту, який реалізовує частину з перелічених “благ” (проєкт №8401 від 31.01.2023). Хоча “епоха високих податків” і закручування гайок — дуже погані сигнали інвесторам, роботодавцям, економічно активним громадянам і економіці в цілому.
Водночас не варто забувати й про те, що Україна перебуває у війні. І всю військову сферу фінансуємо ми за свої податки, тому що та фінансова допомога, яка надходить до нас у вигляді грантів і кредитів із боку Заходу та прогресивного Сходу, з політичних міркувань іде на будь-які цілі, крім військових.
Тому бюджет армії — це українські податки, і їх не вистачає. Зрозуміло, чому уряд стурбований збільшенням бюджету. Однак шлях, вибраний для наповнення, неправильний...
Штраф за відкриття компанії за кордоном
В інтелектуальному вакуумі агресивної стосовно бізнесу податкової політики вкрай необхідні хоча б поодинокі сигнали від держави про бажання щось змінити в кращий бік. І йдеться не тільки про раптові відставки підозрюваних у корупції чиновників із лав податкової та митної служб.
Наприкінці жовтня 2022 року Верховна Рада зареєструвала під №8137 і приступила до розгляду проєкту закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення оподаткування контрольованих іноземних компаній”. Так зване правило контрольованих іноземних компаній (правило КІК) з'явилося в Україні ще 2019 року як елемент наших зобов'язань у рамках проєкту ОЕСР/G20 BEPS (згадуємо надтоксичний законопроєкт №1210) і стало місцевим наративом у боротьбі з офшорами та олігархами.
Так і залишалося б, але вторгнення РФ істотно змінило економічне життя українців, значна частина яких вимушено залишила Батьківщину. Щоб вижити, тисячі з них, не змінюючи українського резидентства, стали там власниками стартапів і маленьких бізнесів, водночас опинившись під жорсткими регуляціями правила КІК. Для прикладу, лише факт неподання пересічним українцем протягом 60 днів повідомлення до податкових органів про відкриття компанії за кордоном спричиняє штраф у розмірі 805 200 грн (300 прожиткових мінімумів для працездатної особи). А ще попереду зобов'язання з подання звітності, розрахунків податку, проведення аудиту КІК і багато чого іншого.
Оподаткування інвестицій
Ще однієї КІК-проблемою є негативний вплив цього правила на інвестиції в Україну або, якщо бути точнішим, її окремий підвид — round tripping — спрямування резидентами за кордон коштів, які потім повертаються до країни у вигляді прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Це явище багато років, у тому числі через рейдерство, корупцію, недосконалість судової системи, які існують у нашій державі, залишається важливим джерелом інвестицій у країну. За даними НБУ, у 2010—2021 роках обсяги прямих іноземних інвестицій через round tripping досягли 11,1 млрд дол. США, що становить чверть усього припливу ПІІ в Україну. І саме ці інвестиції правило КІК з 1 січня 2022 року обкладає на рівні потенційного інвестора — фізичної особи податком за ставкою 6,5 або 10,5%.
Таким чином, правило КІК, будучи в мирний час просто обтяжливим елементом податкового адміністрування, в умовах війни стало репресивним механізмом стосовно релокованих економічно активних українців, які не бажають відмовлятися від резидентства своєї країни, а також істотною перешкодою для приходу інвестицій у країну. Саме вирішення проблем реінвестиції в Україну та її громадян за кордоном є головною метою законопроєкту №8137.
Назад немає вороття
Навряд чи в когось викликає сумнів твердження, що Україні життєво необхідна економіка, яка працює та відновлюється. Це питання виживання нації. Отже, не час повертати податковий і адміністративний тиск. Спроба чиновників знову розпочати жорстко “управляти” економікою — величезна помилка, поруч із якою, не забуваймо, ідуть корупція та неефективність (нереформовані митниця й податкова служба, відвертий провал роботи Бюро економічної безпеки).
Є ще кілька аргументів проти повернення недосконалої довоєнної податкової системи:
В умовах війни вимагати цілковитого дотримання численних і непростих правил і процедур податкового законодавства як мінімум недалекоглядно, а нині діючий інститут підтвердження неможливості виконати платником своїх податкових зобов'язань (наказ Мінфіну від 29.07.2022 №225) є неефективним.
Значна кількість підприємців і посадових осіб компаній перебувають за кордоном або є внутрішніми біженцями й не мають можливості виконувати податкові обов'язки в повному обсязі, це стосується й працівників контролюючих органів. Держава повинна почати довіряти своїм громадянам хоча б під час війни!
Економіка дуже слабка (ми втратили 2022 року 38—45% ВВП), і політика закручування гайок помилкова як за соціальними наслідками, так і з урахуванням поточних процесів — тотальної невизначеності, двозначної інфляції, інфраструктурного терору РФ, що призведе до ще більшого охолодження формальної економіки.
Україна потребує простої та справедливої податкової системи, що створює комфортне середовище для швидкого відновлення економіки без перевірок, тиску та втручання. Стара довоєнна податкова модель цим критеріям не відповідає. Радикальна податкова реформа неминуча.
В’ячеслав ЧЕРКАШИН, старший аналітик Інституту соціально-економічної трансформації