Зранку 23 лютого 2022 року українські енергетики почали готувати енергосистему України до роботи в ізольованому від Росії та Білорусі режимі.
Опівночі відбулося планове від’єднання, а вже о 5 ранку Путін оголосив Україні війну. Після цього в бік Києва полетіли перші ракети.
Згодом лише по об’єктах енергетики їх прилетять сотні, аби знеструмити та заморозити країну. Утім, планам окупантів не судилось збутися.
У першу чергу — завдяки професіоналізму українських енергетиків, яким вдалося утримати енергетичний фронт під постійними обстрілами росіян.
Зараз завдяки покращенню роботи української ППО та діям ремонтників ситуація в енергетиці з кожним днем покращується. Однак розслаблятися рано: другий рік війни може виявитися не менш складним.
Яких змін за останні 365 днів зазнала галузь і чому ні ворожі ракети, ні блекаути не зламали енергосистему?
Від'єднання від енергосистем Росії та Білорусі
До 24 лютого 2022 року, поки всі гадали, чи нападуть росіяни на Україну, вітчизняні енергетики працювали над приєднанням енергосистеми до Європейської мережі операторів системи передавання електроенергії (ENTSO-E).
Цей процес мав завершитися у 2023 році. До цього Україні необхідно було пройти два етапи роботи в ізольованому від Росії та Білорусі режимі: узимку та влітку.
23 лютого почався перший етап, який мав тривати три дні, після чого українську енергосистему планували знову під’єднати до Росії та Білорусі. Опівночі 24 лютого від’єдналися, а через кілька годин Путін оголосив Україні війну.
Тоді стало зрозуміло, що шляху назад нема. Міністр енергетики Герман Галущенко підписав наказ, за яким Україна офіційно відмовилася від приєднання до ворожих енергосистем.
Паралельно стартували перемовини з європейськими партнерами щодо термінової синхронізації з ENTSO-E.
Синхронізація з ENTSO-E
Протягом перших днів війни українська енергосистема успішно працювала в автономному режимі. Як в технічному, так і в технологічному планах.
Наступний крок був за урядами європейських країн. Вони його зробили, дозволивши синхронізацію.
Уже 16 березня Україна стала частиною єдиної енергосистеми Євросоюзу. Тобто українські енергетики за кілька тижнів упоралися з тим, що мали робити мінімум півтора роки.
Після цього почалася підготовка до наступного важливого етапу — синхронізації ринків, що відкривало можливості для комерційних перетоків електроенергії. Цей процес теж відбувся в рекордно стислі терміни.
Початок експорту
Довгоочікуваний експорт української електроенергії в ЄС почався 30 червня з поставок у Румунію. Згодом вироблена в Україні електроенергія почала надходити в Словаччину, Угорщину, Молдову та Польщу.
Державна компанія “Укренерго”, яка отримала левову частку доходів від експорту, за короткий час встигла заробити майже 5 млрд грн від продажу доступу до міждержавних перетинів.
11 жовтня після масштабних обстрілів критичної інфраструктури Україна вимушено зупинила продаж електроенергії країнам Європейського Союзу.
Недавно з’явилися перші розмови про можливість відновлення комерційних перетоків, однак наразі мова може йти про мізерні обсяги і лише вдень.
“У неділю, 12 лютого, в енергосистемі виник суттєвий профіцит і вперше в цьому році була обмежена генерація сонячних електростанцій”, — заявив народний депутат Андрій Герус.
“Уже найближчим часом може постати дилема: вдень профіцит електроенергії “зливати в землю” (обмежувати сонячні електростанції, але обсяг цієї електроенергії все одно оплачувати) або дозволити експорт у денні години із збереженням імпорту ввечері”, — наголосив він.
Наразі експорт не здійснюється, але динаміка позитивна. Щоправда, усі плани можуть змінитися через нові атаки ворога.
Сотні ударів по енергосистемі
З жовтня 2022 року Росія завдала 255 ударів по 112 об'єктах енергетичної інфраструктури України.
“Це саме ті удари, які досягли цілей. Як кажуть, “прилетіли”. Ми розглядаємо ці атаки як навмисне створення непридатних для життя умов, що відповідає одній з ознак геноциду, вказаній у Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього”, — заявив генеральний прокурор Андрій Костін.
На жаль, від ворожих обстрілів “дісталося” майже всім областям.
Найбільше атак було зафіксовано на Донеччині, Дніпропетровщині, Київщині та Харківщині.
Перший в історії блекаут
Така кількість ударів по об’єктах енергетики не могла пройти безслідно, особливо враховуючи той факт, що перед атаками російські військові консультувалися зі своїми енергетиками з приводу того, куди краще бити для знеструмлення всієї країни.
Результат — 23 листопада вперше в історії енергосистема України зазнала системної аварії — стався блекаут.
Система розділилася на “острівці”. Через руйнування всі атомні станції одночасно втратили зовнішні джерела електроенергії. На АЕС спрацював захист і вони, висловлюючись мовою енергетиків, “сіли на нуль”, тобто зупинились.
Ідеться про Рівненську, Хмельницьку та Південноукраїнську АЕС. Запорізька була зупинена раніше через її захоплення російськими терористами.
Утім, уже о 4:00 ранку 24 листопада енергетикам вдалося об’єднати енергосистему і вона знову запрацювала як єдина мережа. Після цього першочергово заживили критичну інфраструктуру, а згодом і решту споживачів.
Більше масштабних аварій в енергосистемі не відбувалося.
Втрата понад 10 ГВт потужності
Крім масштабних руйнувань через постійні ракетні та дронові атаки, українська енергосистема втратила понад 10 ГВт основних встановлених потужностей, які тимчасово знаходяться під контролем ворога.
Ключова втрата — це найбільша в Україні та Європі Запорізька АЕС, яку окупанти незлічену кількість разів безуспішно намагались підключити до енергосистеми Росії.
Станція досі перебуває під контролем ворога, що впливає не тільки на енергопостачання України, а й на ядерну безпеку всієї Європи.
Також під контролем загарбників знаходяться Запорізька, Луганська та Вуглегірська теплові електростанції, Каховська гідроелектростанція та більшість вітрових та сонячних електростанцій на півдні.
Важливо розуміти, що крім АЕС, решта електростанцій — це ключові регулюючі потужності, які мають забезпечувати покриття споживання у пікові ранкові та вечірні години.
Зважаючи на величезні проблеми через окупацію згаданих об’єктів, уряд нарешті зрозумів критичну необхідність розвитку розподіленої маневреної генерації. І навіть зробив перші кроки в цьому напрямку.
Розвиток розподіленої генерації
Створення альтернативної мобільної генерації із застосуванням потужних генераторів, газотурбінних та газопоршневих електростанцій допоможе енергосистемі бути більш гнучкою та швидше долати наслідки терористичних атак росіян.
В Україні давно говорили про необхідність розвитку розподіленої генерації, однак до початку війни все лишалось на рівні балачок. Зараз цей процес зрушив з місця.
Залежно від потреб місцева влада, державні або приватні компанії можуть закупити станції різної потужності: від 1 МВт до 150 МВт.
Ці станції можуть працювати як елементи децентралізованої енергосистеми і забезпечувати електрикою безпосередньо споживачів, а залишки — відправляти в систему.
Другий напрямок використання — зробити станції мобільними, розмістивши на залізничні платформи або автомобільні шасі, та у випадку обстрілів оперативно заживлювати об'єкти критичної інфраструктури.
Важливо, що такі станції будуть затребувані й після війни. Вони можуть працювати як маневрена генерація, якої енергосистемі критично не вистачає.
Паливний ринок: повна переорієнтація на Європу
Якщо цілеспрямоване знищення електроенергетичної інфраструктури почалося через півроку після початку великої війни, то атаки на нафтопереробні заводи та нафтобази — з першого дня вторгнення.
З першим залпом ракет український ринок нафтопродуктів втратив понад 90% поставок дизпалива та близько 50% бензину.
У травні Україну охопила масштабна паливна криза з кілометровими чергами на заправках та дорогоцінним бензином.
Утім за рекордно короткий термін країна змогла повністю переорієнтуватися на поставки з Європи. Спочатку пальне везли за будь-яку ціну, а коли кризу вдалося подолати, мережі почали знижувати вартість пального. Ця тенденція триває і досі.
Збереження видобутку газу
У 2022 році Україна видобула близько 18,5 млрд кубометрів газу, свідчать розрахунки ExPro. Так, цей показник впав у порівнянні з 2021 роком, однак в умовах повномасштабної війни зниження видобутку лише на 6% можна вважати досягненням.
Особливо враховуючи окупацію частини Харківської області, яка є одним з лідерів за покладами газу в країні.
“Укргазвидобування” залишається лідером з газовидобутку в країні. Минулого року компанія видобула 13,2 млрд кубометрів газу (падіння на 3% по року — ЕП), “Укрнафта” скоротила видобуток на 7% — до 1 млрд кубометрів.
Найбільше падіння в 15% показали приватні компанії — до 4,3 млрд кубометрів.
Низькі тарифи
Це одне з найбільш спірних “досягнень” за підсумками року великої війни. З одного боку, влада ставить собі у “плюс” збереження усіх тарифів на довоєнному рівні.
І з точки зору незахищених верств населення це виглядає логічно, оскільки в нинішніх реаліях люди не можуть собі дозволити сплачувати більше за електрику чи газ.
Утім важливо також розуміти, що чинні тарифи мають мало спільного із соціальною справедливістю. Оскільки сьогодні низькі тарифи платять як незахищені громадяни, так і цілком заможні люди.
Для прикладу — чинний тариф на електрику приблизно вчетверо нижчий за ринковий. А різниця як для пенсіонера в селі, так і для умовного олігарха зі списку Forbes компенсується за рахунок держкомпаній. Фактично — коштами платників податків.
Сьогодні на підтримку неринкових тарифів витрачається понад 140 млрд грн на рік.
Тому, ймовірно, варто переглянути тарифи, але при цьому важливо забезпечити незахищені верстви населення адресними субсидіями. Наразі такі розмови вже йдуть на рівні уряду.
Швидше за все, навесні відповідне рішення буде ухвалено. Утім поки що невідомо, як саме воно буде реалізоване.
Микола ТОПАЛОВ