Росія стрімко втрачає наддоходи від продажу нафти і газу, і незабаром вони стануть ще мізернішими. На цьому фоні уряд все частіше запускає руку до Фонду національного добробуту, незважаючи на те, що значну його частину заблоковано санкціями. “Апостроф” з'ясовував, як РФ має намір компенсувати нафтогазові надходження, що тануть, звідки візьмуться гроші на покриття бюджетного дефіциту, що розростається, і як брак коштів позначиться на добробуті російських громадян і фінансуванні війни проти України.
Росія продовжує витрачати величезні кошти на війну проти України, не забуваючи при цьому і про подачки населенню, щоб воно зберігало лояльність диктатору Володимиру Путіну і підтримувало так звану “спеціальну військову операцію”, в тому числі життями частково мобілізованих громадян.
На сьогодні, за незалежними оцінками, РФ витрачає на війну близько 400 мільйонів доларів щодня, при цьому на початку “СВО” витрати доходили і до 900 мільйонів доларів, що й зрозуміло, бо тоді агресор планував досить швидко захопити нашу країну (”Київ за три дні”), а тому подібні суми здавалися цілком виправданими. Але усвідомивши, що бліцкригу не вийшло, росіяни скоротили витрати. Тим не менш, вони, як і раніше, колосальні і за півроку з моменту вторгнення оцінювалися приблизно в 100 мільярдів доларів. До речі, “соціалка” коштує російській державі дешевше — приблизно 100 мільйонів доларів, але за рік.
Кінець епохи “нафтодоларів”
Поки що гроші в Росії є. Насамперед, це нафтогазові доходи, які хоч і скоротилися останнім часом, ще досить великі. За різними оцінками, за півроку війни російський бюджет отримав від експорту вуглеводнів близько 160 мільярдів доларів.
Надходження від продажу нафти і газу (особливо нафти) завжди становили значну частину доходів бюджету РФ, і в 2022 вони плануються на рівні 40% всієї його доходної частини.
У перші місяці війни надходження від експорту нафти і газу до Росії навіть трохи зросли, про що трубили всі пропагандисти — мовляв, “західні санкції не діють”. Але цьому є цілком просте пояснення — навіть за скорочення обсягів поставок через значне зростання цін на енергоносії у грошах російський експорт справді зріс.
Але тривало це недовго, і вже кілька місяців поспіль приплив “нафтодоларів” у РФ неухильно скорочується. За інформацією Bloomberg, у жовтні прибутки російського бюджету від продажу нафти впали до мінімуму з початку війни.
А незабаром ситуація стане для Росії ще гіршою. На початку грудня, як очікується, запрацює механізм обмеження ціни на російську нафту, який вводять країни “великої сімки” та Європейського Союзу. Ця ціна, швидше за все, буде зафіксована на рівні 60 доларів за барель, і всі, хто захочуть купувати у країни-агресора нафту дорожче, зіштовхнуться з труднощами з логістикою, страхуванням, банківськими розрахунками, що зробить цей і так токсичний товар ще більш проблемним.
Росія раніше заявляла, що не продаватиме нафту тим країнам, які приєднаються до кампанії з обмеження її ціни. Проте втілити цю загрозу може бути досить складно. Зокрема це стосується такої країни як Індія, яка з початком війни стала другим після Китаю імпортером російської нафти. Зараз у Нью-Делі розмірковують над тим, чи приєднуватись їм до західних санкцій щодо російської нафти, і є всі підстави припускати, що зрештою індійці до них приєднаються.
Зараз, як повідомляє все той же Bloomberg, танкери з Росії до Індії перебувають у дорозі від 20 днів і більше, а вже в листопаді індійські імпортери можуть призупинити закупівлі, щоб не потрапити під санкції, які офіційно набудуть чинності 5 грудня. Повідомляється, що два НПЗ компаній Indian Oil Corporation і Bharat Petroleum Corporation Limited відповідно вже відмовилися від російської нафти, яка, за їх розрахунками, може потрапити на підприємства після початку дії санкцій.
Втратити такого покупця як Індія РФ навряд чи захоче (не кажучи про те, що Нью-Делі поки що зберігає нейтралітет щодо війни), а тому, мабуть, буде змушена й надалі продавати їй нафту. У будь-якому випадку йтиметься про обмеження ціни — або через санкційний механізм, або Індія вимагатиме ще більших знижок для компенсації своїх ризиків, і в цьому випадку перший варіант може виявитися для Москви навіть вигіднішим, принаймні з економічної точки зору.
Є ще один фактор, який зменшить нафтогазові доходи Росії. Справа в тому, що стрімке зростання цін на енергоносії сповільнило, а в деяких країнах і зупинило економічне зростання, а це неминуче призведе до падіння попиту. При цьому сьогодні є всі підстави говорити про уповільнення Китаю, відповідно, перенаправити весь експорт, що випадає через санкції, на Піднебесну РФ не вийде. До того ж, навіть якщо Пекін не приєднається до санкцій щодо обмеження цін на російську нафту, він, як і Нью-Делі, вимагатиме від Москви дедалі більших знижок.
Привіт, бюджетний дефіцит!
Гігантські витрати на тлі доходів, що скорочуються, сприяють нарощуванню дефіциту бюджету, який до великої війни був профіцитним. Очікується, що до кінця 2022 року дірка в бюджеті РФ перевищить 1,3 трильйона рублів (понад 21 мільярд доларів), а в проекті бюджету 2023 року він прогнозується на рівні 2,9 трильйона рублів (понад 47 мільярдів доларів).
Для покриття бюджетного дефіциту уряд РФ по повній використовує кошти Фонду національного добробуту (ФНБ), який наповнюється за рахунок частини нафтогазових доходів. Оскільки ці доходи стають дедалі меншими, а витрати все більшими, надовго коштів ФНБ не вистачить.
“ФНБ — це, по суті, резерви, які були сформовані на випадок криз і для майбутніх поколінь. Поповнення були можливі за рахунок високих цін на нафту. Тепер така опція відсутня і через те, що нафта не дорожчає, і через те, що торгові обороти Росії скорочуються. Попит на їх товари падає, — пояснює в коментарі “Апострофу” аналітик компанії “Центр біржових технологій” (ЦБТ) Максим Орищак. — Станом на 1 лютого 2022 року у ФНБ було близько 174 мільярдів доларів (10,7 трильйона рублів — “Апостроф”), що становило приблизно 10% по відношенню до ВВП країни. Якщо вважати, що бюджет Росії сягає 30% ВВП, то грошей ФНБ вистачить менше, ніж на 2 роки для покриття потреб країни”.
Однак після вторгнення та введення санкцій уряд РФ уже кілька разів запускав руку до фонду. До того ж значну частину ФНБ заморожено внаслідок санкцій.
“У них, як вони кажуть, ліквідних активів на 7 трильйонів рублів (близько 115 мільярдів доларів — “Апостроф”), але в рублях там нічого вже не залишилося, а те, що залишилося — у різних валютах, і воно частково під санкціями”, — розповів у коментарі виданню інвестиційний банкір та фінансовий аналітик Сергій Фурса.
Фото: Pixabay
Як було сказано вище, до кінця року бюджетний дефіцит складе 1,3 трильйона рублів, і він покриватиметься за рахунок коштів ФНБ. Розпорядження про виділення для цього з фонду 1 трильйона рублів видав нещодавно прем'єр-міністр РФ Михайло Мішустін, при тому, що вже очевидно, що знадобиться більше.
“Виділений 1 трильйон рублів — це не більше, ніж закриття паузи, поки Мінфін не налагодить розміщення ОФЗ (облігації федеральної позики, аналог українських облігацій внутрішньої держпозики, ОВДП — “Апостроф”) за прийнятною для уряду ціною, — сказав у розмові з виданням економіст, член Ради Національного банку України Віталій Шапран — Мінфін з вересня намагається відновити розміщення ОФЗ, щоб залучити зовнішній ресурс, але у них це не виходить”.
Експерт також висловив думку, що за нинішніх темпів витрачання коштів ФНБ Росії вистачить на 6-8 місяців.
“Друкарський верстат” не допоможе
Таким чином можна констатувати, що сьогодні російський уряд відчуває гострий дефіцит ліквідності — тобто грошей.
Населення також всіляко “допомагає” рідній державі позбавлятися доступних їй коштів. Так, згідно з оцінками, зробленими на основі відкритих даних Центрального банку РФ, протягом місяця, починаючи з 21 вересня, коли Путін оголосив про проведення часткової мобілізації, росіяни зняли з банківських рахунків майже 1 трильйон рублів.
Нестача коштів змушує російську владу вдатися до грошової емісії — включити “друкарський верстат”.
“Ресурси, які осіли у ФНБ, — це і є частина емісії Центрального банку Росії”, — пояснює Віталій Шапран.
При цьому, за його словами, якщо ми говоримо про 1 трильйон рублів, який уряд направить на латання бюджетної дірки, то він не здатний спричинити велику інфляцію монетарного характеру.
“Але в цілому це цілком може бути лише початковим етапом розкручування інфляційної спіралі, — каже експерт. — Нагадаю, що 60% золотовалютних резервів (ЗВР) Центробанку РФ знерухомлені на Заході та в Японії. Решта ЗВР ЦБ РФ лише з натяжкою може називатися ліквідною”.
Шапран зазначив, що для Росії страшна не стільки грошова емісія і наступна за нею інфляція, скільки той самий дефіцит ліквідності системи держфінансів.
“Позапланові військові витрати душать економіку в період, коли ціни на нафту відійшли від позначки 100 доларів за барель, російський газ уже майже перестали купувати в ЄС, а експорт до Китаю фізично обмежений”, — пояснює він.
За словами Максима Орищака, коли Росія запустить “друкований верстат”, стане очевидним, що експортний виторг падає, а збільшення доходів чекати не доводиться.
“Очікування валютного ринку країни у нас однозначні — долари та євро росіянам не потрібні, а значить запуск “друкарського верстата” позначиться не на курсі валют, а на рівні життя населення”, — констатує експерт.
Добробут більшості росіян вже погіршується, а їхні соціальні та економічні очікування зараз навіть нижчі, ніж у кризовому 2008 році. Поки що до відкритих протестів далеко, але невдоволення політикою влади вже помітне. І виною всьому — розв'язана Володимиром Путіним та його оточенням війна.
Наразі Кремль гарячково шукає способи змусити Україну (і Захід) сісти за стіл переговорів з метою заморозити воєнні дії. Для цього піднімається градус ескалації у вигляді масованих обстрілів об'єктів нашої енергетичної інфраструктури, вкидів про нібито намір України підірвати “брудну бомбу”, загрозливих маневрів на білорусько-українському кордоні тощо. Очевидно, що це робиться через те, що Росія програє війну, і їй потрібно зафіксувати статус-кво на захоплених територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, поки ВСУ не видавили з них окупантів. Але не в останню чергу відчайдушні спроби російського керівництва вийти на переговори пов'язані з тим, що країна-агресор банально не має грошей на продовження війни — ні на власне виробництво озброєнь і боєприпасів, ні на закупівлю їх за кордоном, ні навіть на виплату зарплат “чмобікам”.
Віктор АВДЄЄНКО