— - Контрольована інфляція, яка за підсумками року виявилася нижчою за прогноз у 30%, досягнута завдяки комплексу заходів. Це далеко не тільки облікова ставка. Це, по перше, фіксація обмінного курсу. Бо якби НБУ не зафіксував курс, інфляція була б вищою.
По-друге — допоміжний інструмент для підтримки стійкості валютного ринку — обмеження попиту на валюту і відповідно тиску на міжнародні резерви. Мова про комплекс нестандартних заходів у вигляді купівлі валюти під депозит, спеціального депозиту для хеджування від зміни офіційного курсу, а також про валютні обмеження, які калібрувалися протягом минулого року.
Коли кажуть, що підвищення облікової ставки чи інші вжиті НБУ дії не мали сенсу, бо все одно інфляція залишається контрольованою і не є рекордною навіть в порівнянні з іншими країнами, то це не так. Ми маємо таку ситуацію саме завдяки тому, що всі ці заходи були здійснені.
Щодо перспектив: ми зараз не знаходимося в режимі класичного інфляційного таргетування, за якого облікова ставка — це основний інструмент управління інфляцією. Зараз це допоміжний інструмент саме для забезпечення стійкості курсового режиму, для зниження тиску на міжнародні резерви і зменшення попиту на валюту за рахунок більшої привабливості гривні.
Водночас як зараз, так і за умов інфляційного таргетування, визначаючи рівень облікової ставки, ми повинні дивитися на перспективу, тобто на очікування і на прогноз інфляції. Очікування зараз, незважаючи на всі виклики війни, є нижчими за облікову ставку. Щодо прогнозів: ми матимемо певне прискорення інфляції в найближчі місяці, але вже з другого кварталу вона почне поступово знижуватися і стане нижчою за облікову ставку.
Поточний рівень інфляції — це дуже непоганий результат, враховуючи, що ми маємо взагалі глобально високу інфляцію, і багато країн б'ють інфляційні рекорди. Водночас, звичайно, ми не відмовляємося від своєї інфляційної цілі 5%.
-- Чи є у вас аргументи, що встановлення ставки на рівні 25% дозволило інфляції не перейти за 30%?
— - Питання треба розглядати в комплексі. Тут не тільки дві цифри пов´язані: ставка 25%, а інфляція на кінець року нижче 30%, і в цьому році буде знижуватися. Це взагалі про управління економікою в цих нових реаліях. Зараз основний стримуючий фактор для інфляції — це фіксація обмінного курсу. Для того щоб підтримувати цю фіксацію обмінного курсу, для того щоб не відбувалося вичерпання міжнародних резервів, гривня має бути привабливою. Тобто у вкладників має бути впевненість у тому, що ставка за депозитами хоча б частково захистить їх кошти від інфляції. Отже в контексті стійкості валютного ринку і фіксованого обмінного курсу облікова ставка 25% допомогла. Звичайно, дискусія, що щось можна було зробити інакше завжди актуальна, але наразі результат на табло.
-- В вашому розумінні контрольована інфляція — це які межі?
— - Це принаймні така інфляція, яка не вирізняється сильно серед інших країн зі схожими економіками, і така, що не перевищує прогноз суттєво. У нашому випадку ми очікували з першої публікації прогнозу інфляцію на рівні 31%, а вона в підсумку виявилась нижчою. Треба розуміти, що в умовах повномасштабної війни відбувається руйнування виробництва, логістики, і все це суттєво підвищує витрати. Й навіть ураховуючи це, інфляція, яку ми маємо, не є якоюсь рекордною.
-- Вважається, що в умовах війни інфляція має бути високою, і у Нацбанку з'являються інші пріоритети. Чи можна говорити про Україну як прецедент країни у стані війни, у якій інфляція збільшилася, але не суттєво?
— - Ми вивчали дуже детально питання роботи центробанків в умовах війни і завдяки чому деяким з них вдавалося зберегти контроль над інфляцією. Це дуже виключні випадки, і кожен з них унікальний, адже всі війни проходять по-різному. Загалом світовий досвід свідчить, що фіксований обмінний курс приносить свої результати на цьому етапі, і дуже важливо щоб у центробанку були ресурси для його підтримки, а саме достатній обсяг міжнародних резервів. Нам у цьому допомогли наші міжнародні партнери, надаючи фінансування.
Другий дієвий інструмент — це обмеження обсягів монетизації. Ми бачили прямий зв'язок між монетизацією дефіциту держбюджету Національним банком і тиском на валютному ринку. Тиск на валютному ринку в наших умовах — це безпосередній фактор для зростання цін. Тому те, що вдалося підтримувати фіксацію обмінного курсу, належний обсяг міжнародних валютних резервів і обмежити обсяги емісійного фінансування та підвищити облікову ставку — це інгредієнти, які дозволили навіть в умовах повномасштабної війни зберегти контрольованість інфляції.
-- З ваших відповідей я зрозумів, що фіксований валютний курс поки більш ефективний, ніж повернення до інфляційного таргетування.
— - В сьогоднішніх умовах це дійсно так. Як у фіксованого, так і у плаваючого обмінного курсу, який є однією з основних передумов інфляційного таргетування, є свої переваги та недоліки. На поточному етапі переваг від фіксації обмінного курсу більше, ніж недоліків. По-перше, фіксований курс є якорем для стабілізації очікувань. Зараз важко знайти йому альтернативу, оскільки незважаючи на те, що інфляція контрольована, вона все ще висока, і ми ще не перейшли до траєкторії її зниження.
По-друге, основна перевага плаваючого курсу — він дозволяє економіці швидше адаптуватися до шоків. Тобто коли зростає попит на валюту, курс девальвує, відповідно попит на валюту певним чином гаситься. Якщо є певний ревальваційний тиск, це також обмежує інфляцію і центробанку легше стабілізувати економіку. Але в нас сьогодні валютний ринок має дуже мало потужності для знаходження рівноваги, оскільки попит на валюту значний. Це пов'язано, в тому числі, і з суттєвим дефіцитом держбюджету, який об'єктивно в цих умовах має бути. Тож в поточних умовах фіксація курсу має більше переваг з огляду на те, що вона дозволяє зберігати ситуацію контрольованою.
-- Тож дискусії, які поновилися в Комітеті з монетарної політики щодо рівня ставки, вони менше пов'язані з інфляційним таргетуванням? Тоді які аргументи? — Пожвавити економіку, дати якісь інфляційні орієнтири на майбутнє?
— - Дискусія завжди має бути, і добре, коли є різні думки. У будь-якому випадку, важливо не проспати той оптимальний момент, в якому потрібно робити якісь зміни. Дискусія для цього і призначена.
-- Коли НБУ планує повернутися до плаваючого курсу?
— - Одна з переваг плаваючого курсу у тому, що він дозволяє не накопичувати дисбаланси в економіці. Наразі ми не бачимо якихось значних дисбалансів, пов'язаних саме з фіксацією обмінного курсу. Але важливо не пропустити той момент, коли ситуація розвернеться, і від фіксації обмінного курсу буде більше недоліків, ніж переваг, а дисбаланси почнуть накопичуватися.
Момент повернення до плаваючого курсу пов'язаний не стільки з якимись календарними датами, скільки з передумовами. Це станеться тоді, коли валютний ринок матиме більше можливостей для самозбалансування і пошуку рівноваги, коли буде альтернативний якір для стабілізації очікувань. До повномасштабного вторгнення цю роль відігравала інфляція.
На валютний ринок впливає безліч чинників та подій, тому дуже важко спрогнозувати момент у часі, коли відбудеться перехід від фіксованого до плаваючого обмінного курсу. Тим більше, що скоріше за все це відбуватиметься поступово.
-- Чи є для НБУ проблемою постійне збільшення обсягу депозитних сертифікатів у власності банків, висока ставка по ним і збільшення їх частки в активах банків? Іноді це схоже на піраміду, яку будує Нацбанк.
— - У нас дуже змінилися економічні реалії. Зараз економіка функціонує в зовсім інших межах, ніж це було раніше. Раніше переважна частина держвидатків здійснювалася за рахунок перерозподілу існуючих коштів в економіці. Податки йшли на фінансування видатків держбюджету. У більшості випадків був дефіцит, але значно менший, та й фінансувався він переважно з ринкових джерел.
У 2022 році, після повномасштабного вторгнення, ситуація стала радикально іншою. У нас значна частина видатків із зростаючого бюджетного дефіциту фінансується за рахунок або монетизації Національним банком, або міжнародної фінансової допомоги. Тобто за рахунок коштів, яких в економіці не було.
Далі ці гроші потрапляють у вигляді виплат на рахунки юридичних і фізичних осіб. З огляду на те, що у нас дворівнева банківська система, ці кошти з'являються в двох місцях. По-перше, це поточні рахунки фізичних і юридичних осіб, по-друге, це рахунки банків в НБУ. Як наслідок, ми маємо профіцит ліквідності банківської системи, який сформувався через надходження нових коштів в економіку.
Давайте подивимося, за яких причин в таких умовах ця ліквідність могла б не виникнути. Перший — якщо б у громадян не було довіри до банківської системи і вони тримали гроші переважно в готівці. Другий — якби не було довіри до гривні. Тоді б ці кошти повністю надходили на валютний ринок, і за рахунок продажу валюти Національним банком з метою збалансування ринку ця ліквідність просто вилучалася б через валютні інтервенції. Це виснажувало би міжнародні резерви. Обидва ці випадки були б вкрай небажаними, і тому дуже добре, що їх удалося уникнути.
Але чи є взагалі отакий профіцит ліквідності проблемою? Так, адже це заважає трансмісії. Є держбанки, через які відбуваються ці виплати. Через це, що в них постійно є кошти на поточних рахунках, вони не мають стимулів збільшувати строкові депозити. Відповідно, ситуація з ліквідністю їх мало хвилює, оскільки в них її надлишок. Це проблема для монетарної трансмісії, втім вона не стала для нас сюрпризом. Ми враховували це, підвищуючи ставку у червні та розробили додаткові заходи, щоб задіяти їх, коли це буде необхідно.
Зараз НБУ робить кроки для того, щоб вирішити цю проблему. Підвищення обов’язкових резервів за поточними рахунками стимулюватиме банки залучати саме строкові депозити, оскільки по них нормативи не збільшилися. Це також певним чином зв'язуватиме цей надлишковий профіцит ліквідності.
-- Поясніть ваші заходи про зміну операційного дизайну — створення строкових депозитних сертифікатів. Яка мета? При цьому ви обмежите вкладення в овернайт депозитні сертифікати? Якою буде процентна політика по строкових депозитних сертифікатах, бо, думаю, у Мінфіні вже затамували подих?
— - Це все предмет дискусій нашого КМП, я поки не можу коментувати.
-- Але в чому загальна ідея такої зміни операційного дизайну і збільшення строковості депозитних сертифікатів?
— - Якщо повернутися в ситуацію до лютого минулого року, то основний обсяг операцій НБУ проводив саме за двотижневими депозитними сертифікатами. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, була потреба мінімізувати ризики для ліквідності банківської системи, й відповідно Національний банк залишив лише операції з депозитними сертифікатами овернайт. Але зазвичай дизайн монетарної політики центробанків виходить з того, що основні операції мають бути більш строковими. Це підвищує зацікавленість банків у прогнозуванні власної ліквідності і пожвавлює міжбанківський кредитний ринок. Таким чином банки більше конкурують за вкладників.
-- Чи є межа обсягу депозитних сертифікатів? Чи є у вас план, як пізніше зняти цей навіс ліквідності після війни?
— - НБУ не буде пасивно спостерігати за ситуацією. Це мандат НБУ, тобто, якщо регулятор бачить певні проблеми, він має на них реагувати. У нашому випадку НБУ може застосовувати свої інструменти, щоб зв'язувати зростаючу частину вільної ліквідності в банківській системі. Зокрема, не можна виключати подальшого підвищення обов'язкових резервів. Це інструмент достатньо дієвий. Я не буду окреслювати весь спектр інструментів, вони всі були описані в підсумках дискусії КМП.
Щодо повоєнного відновлення, то тут кілька моментів. По-перше, ми ще не маємо чіткої інформації про дизайн так званого “Плану Маршала”: ані про те, які сектори фінансуватимуться, ані про масштаби фінансування. Але в залежності від того, яким буде притік цих інвестицій в економіку України та через які канали він відбуватиметься, і формуватиметься певний дизайн.
Скажу, що це не ракетобудівництво: ці рецепти відомі, і ми не перша країна, яка має значний структурний профіцит ліквідності в банківській системі. Обсяги цього профіциту в окремих країнах є набагато вищими, і це не заважає їм проводити активну монетарну політику. Все визначатиметься конкретною ситуацією, але над планами, звичайно, ми вже думаємо.
-- Вам пропонують включити в цей набір інструментів такі прості, як обмеження вкладень в депсертифікати або зменшення ставки за ними
— - У будь-якому випадку дизайн монетарної політики має складатися таким чином, щоб дозволяти НБУ активно впливати на процентні ставки. Якщо ми говоримо про якісь механічні кроки з відміни операцій НБУ з депозитними сертифікатами, це явно не те, що підвищує можливості управління процентними ставками в економіці. Тому варіанти можуть бути різними, але вони мають збільшувати, а не знижувати здатність НБУ керувати процесами в економіці.
-- З 11 січня підвищуються обов'язкові резерви. Якась є перша реакція банків через місяць після того, як про це було оголошено? Наскільки, на ваш погляд сьогодні, це буде ефективний захід? Ймовірність більшого підвищення резервів зросла чи зменшилася?
— Ще зарано оцінювати результати, але, скоріш за все, це не останній крок.
-- Є якісь цільовий рівень, до якого ви хочете повернути частку строкових вкладів? Або до якого рівня варто підняти депозитні ставки? Наскільки знаю, окремим банкам ви обмежуєте можливість їх підвищувати, бо не бачите основи для того, щоб банки могли ці ставки обслуговувати.
— - Зараз про кількісну мету я сказати не можу, але завдяки діям НБУ ми бачимо розворот тренду на зниження частки строкових депозитів банків. Вона вже потрошку починає зростати. Якщо побудувати графік, де одна вісь — це зміна строкових коштів, а інша — зміна ставок за строковими депозитами, то виявиться, що закони економіки продовжують діяти. Чим вища ставка — тим більше строкових коштів залучає банк. Просто у нас у незвичному становищі опинилися певні банки, через які проходить більшість виплат, і для них це не є стимулом. Водночас у інших банків є суттєві зміни в процентних ставках, але про досягнення мети поки говорити зарано.
-- Може простіше було б просто поговорити з власником державних банків, щоб вони підвищили ставки?
— - Наразі ми бачимо ситуацію, коли все ж таки, незважаючи на війну, більше працюють ринкові інструменти.
-- Перейдемо до кредитів. Критики закидають Нацбанку, що його монетарна політика стала причиною того, що кредитування зменшується в умовах війни. Темпи зниження невеликі, але за період з серпня ця тенденція вже є сталою.
— - Ми бачимо, що десь з середини року гривневе кредитування бізнесу знижується. До цього в нас було невеличке зростання завдяки попиту з боку сільгоспвиробників, в основному під посівну. Потім поступово тренд пішов на спад.
Водночас в умовах значних ризиків і скорочення економічної активності очікувати значного попиту на кредити не варто. Коли економіка скорочується на третину, то звичайно, що генерувати значний попит на кредитні ресурси вона не може. Як зараз, так і на етапі відновлення економіка найбільше потребуватиме інвестицій, лише кредитуванням її проблеми не вирішити. Є точкові приклади, коли кредитна активність існує. Але це відбувається лише в межах державних програм, які або гарантуються, або субсидіюються державою.
Якщо говорити про кредитування громадян, то там тенденція ще більш виразна. Говорити, що громадяни можуть брати кредити в умовах такої невизначеності, також не доводиться. Зокрема цікавий факт у Звіті про фінансову стабільність — кількість запитів у гуглі “кредит” знизилася на 57% порівняно з тим, що мали рік тому.
-- В Звіті про фінстабільність, і ви про це сказали, доволі позитивно оцінена урядова підтримка кредитування. Але чи достатньо цього єдиного каналу через уряд? Можливо Національний банк теж міг би щось запропонувати, якось розширити доступ позичальників до дешевих грошей? Під час Ковіду ви розширили перелік забезпечення під рефінансування, але з підняттям облікової ставки це втратило сенс.
— - Зазвичай в умовах війн на перший план виходять урядові програми. Отже мають бути виділені на це гроші, щоб або компенсувати, або гарантувати ті напрямки кредитування, в яких зацікавлена держава. І на наступний рік на це кошти в бюджеті знову виділені. На мою думку, це найбільш правильний шлях, і добре, що ми поки по ньому йдемо.
За поточного рівня ліквідності в банківської системі нестача ресурсу не є обмежуючими чинниками. Ними, з одного боку, є високі ризики для банків при кредитуванні, а з іншого — зменшення попиту на кредитні ресурси, бо власник бізнесу або громадянин думає, чим же в підсумку він буде цей кредит повертати.
-- Коли Нацбанк підвищив облікову ставку до 25%, то йому закидали, що тепер ставки кредитів будуть мінімум 25%. Зараз вже пройшло сім місяців з підвищення ставки. Чи можете ви зараз оцінити, яким був вплив такого її стрибка на ставки кредитів?
— - Звичайно певний вплив був, особливо по короткостроковим кредитам. Але справа ще й в тому, що банки намагаються зберігати хороші стосунки зі своїми основними клієнтами, залишати за собою цю частку бізнеса, тож суттєвого зростання — до рівня вищого за облікову ставку — не відбулося. Підвищення ставок за кредитами — далеко не основна причина зниження обсягів кредитування.
-- Існування в окремих сегментах ринку кредитних ставок суттєво нижчих за облікову та ставку за депозитними сертифікатами — це нормально і чи може це буде надовго?
— - Справа в конкурентній боротьбі. Повторюсь, банки зацікавлені залишити за собою певні сегменти ринку, і враховуючи те, що фондування для них все ще залишається дешевим, вони можуть собі це дозволити. Як довго це буде? Побачимо, ми живемо в умовах високої невизначеності. Але додам, що така ситуація не є аномальною.
-- ОВДП. Нацбанк неодноразово підкреслював важливість цього інструменти для монетарної трансмісії. Різниця між ставками ОВДП на первинному ринку та ставками їх на вторинному ринку, а також обліковою та за депозитними сертифікатами звузилася, але все ще залишається суттєвою. Поточна ситуація вас вже влаштовує?
— - Ви бачили новий меморандум за програмою з МВФ. Там є зобов'язання щодо роловеру ОВДП на внутрішньому ринку для того, щоб уникнути емісійного фінансування дефіциту бюджету цього року.
Нагадаю, що і голова НБУ Андрій Пишний робить значний акцент на перезавантаженні відносин Національного банку з Міністерством фінансів та координації фіскальної і монетарної політик. НБУ зі свого боку передбачив можливість покриття обов'язкових резервів частково за рахунок ОВДП, і це має пожвавити внутрішній борговий ринок. На останньому аукціоні із розміщення ОВДП перші результати вже можна спостерігати.
-- Я в меморандумі побачив три шляхи досягнення роловеру: підвищення ставки до ринкового рівня, можливість частково формувати резерви ОВДП та персональна робота з банками. Хоча про що мова в третьому пункті, для мене не до кінця зрозуміло. Можливо про те, що багато банків поки що майже відсутні на ринку. А щодо першого пункту — доходності — то Мінфін, здається, дає зрозуміти, що вважає поточний рівень ставок на первинних аукціонах вже ринковим.
— - Це ліпше питати в наших колег з Міністерства фінансів.
Кроки української сторони в Меморандумі визначені та підписані всіма сторонами. Національний банк перший крок вже зробив. Як розвиватиметься ситуація далі — побачимо.
-- Ще щодо ринку ОВДП. Чому, на ваш погляд, такий низький рівень безпосередньої купівлі населенням держоблігацій. Бо їх ставки із урахуванням відсутності оподаткування суттєво кращі за ставки депозитів. Нацбанк якось планує змінювати цю ситуацію?
— - Цікаве питання. Така ситуація склалася ще в роки до повномасштабного вторгнення, коли доходність за ОВДП була привабливішою за депозитні ставки. Був певний арбітраж між цими ринками, але все одно, масштаби депозитів на порядок перевищували вкладення в ОВДП.
Це, з одного боку, традиційна модель нашого ринку, коли більша частина заощаджень вкладається у депозити. З іншого боку, це вже більше питання фінансової інклюзії: наскільки люди знають про ці інструменти, наскільки вони готові ними користуватися. Динаміка вкладень громадян в ОВДП позитивна, але, звичайно, в Україні все ж таки залишається банкоцентрична модель.
-- Нацбанк якось може вплинути на цю конструкцію?
— - Банки на цьому ринку далеко не монополісти. Є інші компанії, через які можна вкластися в ОВДП.
А щодо фінансової інклюзії, то підвищення її рівня є серед стратегічних цілей Національного банку, і робота ведеться. Просто цей процес приносить свої плоди в тривалішій перспективі.
-- Чи є проблемою високі обсяги платежів уряду за боргами Нацбанку, бо якраз у ваших ОВДП із доходністю все добре — вона прив'язана або до інфляції, або до облікової ставки? Можливо прийшов час провести черговий репрофайлінг портфелю ОВДП Нацбанку або дозволити авансові платежі з прибутку ще поточного року?
— - Питання фінансів центрального банку — це дуже унормована тема. Існує зовнішній аудит Національного банку, вся звітність має бути аудійована та затверджена. Фінансова незалежність центрального банку — важливий елемент його незалежності. Можу лише сказати, що такі операції уряду з НБУ мало впливають на загальну ситуацію в економіці, бо в будь-якому випадку це розрахунки всередині державного сектору.
-- Це розрахунки всередині, поки ви з цим портфелем нікуди не виходите. Наразі у Нацбанку відсутні плани виходити на вторинний ринок з інфляційними ОВДП або ОВДП з прив'язкою до облікової ставки?
— - Поки що такого рішення немає.
-- До речі, в документах до Моніторингової програми з МВФ є поради експертів Фонду розглянути можливість розширення інструментів запозичень, у тому числі із прив'язкою до інфляції. Можливо це має сенс і щодо банківських інструментів запозичень?
— - Це цікавий інструмент, особливо для мене як для аналітика. Якби він обертався на ринку, то виходячи з його котирувань можна було б вираховувати насправді очікувану інфляцію: не за опитуваннями, а наскільки реально люди готові ризикнути своїми грошима, вірячи в певний рівень інфляції.
Але це питання на значну перспективу. Щоб були такі депозити під інфляцію, повинні бути і певні активи, які індексовані на інфляцію. Цей інструмент розвивати складно, але розвивати варто, як на мене.
-- А депозити під облікову ставку НБУ? Бо вже є депозити під фіксований курс Нацбанку.
— - Поки що такого рішення немає, тож я не можу прокоментувати.
-- У матеріалах МВФ його експерти також зазначили, що на відновлення у 2023 році Україна не зможе освоїти $17 млрд, а максимум $8 млрд. У Нацбанка є якісь розрахунки?
— - Важко сказати. У нашому прогнозі ми оприлюднимо суму коштів, які йтимуть на фінансування бюджету і проходитимуть через наші міжнародні резерви. Але про програми відновлення поки що важко предметно говорити, і ми їх не закладаємо в наші прогнози, бо ані масштаби програм, ані строки їх реалізації на сьогодні не є визначеними. Зазвичай у своїх прогнозах ми позначаємо реалізацію таких програм як позитивний ризик.
-- Прогнози інфляції на 2023 рік дуже різні, більшість — вищі за нацбанківські. Ви будете погіршувати свій?
— - Виходячи з того, що на кінець 2022 року ми мали кращу ситуацію (ніж прогнозували), можна було б очікувати й більш сприятливого прогнозу на 2023 рік. Фінальні цифри будуть незабаром — ми презентуємо найсвіжіший прогноз 26 січня.
Але я не погоджуюсь, що більшість інфляційних прогнозів є вищими за прогнози Національного банку. Справді, є вищі, зокрема таким був урядовий прогноз. Але прогнози більшості фінансових аналітиків були нижчими, ніж в НБУ. Такий розкид прогнозів лише підтверджує, що в нас зараз дуже суттєва невизначеність, і припущення, які закладаються в ці прогнози, дуже різні.
-- Щодо комунікацій. В монетарній політиці це дуже важливий аспект. Як змінилися ці комунікації під час війни? З комунікаціями щодо підвищення облікової ставки до 25% були проблеми, як на мене.
— - В комунікаціях з монетарної політики ми намагалися бути максимально прозорими та залишатися проактивними: діяти на випередження і доносити всю інформацію, на якій базувалися відповідні рішення. Незважаючи на всі виклики, повномасштабну війну, ми все одно оприлюднили Інфляційний звіт з прогнозами вже в липні, зробивши невелику паузу в квітні, коли виходили з більш дрібними комунікаціями. І як показала практика, прогнози на цей рік були достатньо непоганими, враховуючи той розкид ймовірностей, який в нас був.
Якщо говорити про рішення з підвищення облікової ставки до 25%, то дійсно, центральні банки намагаються в своїй монетарній політиці уникати сюрпризів. Але в окремих випадках, коли ми говоримо про такі значні зрушення, сюрпризів уникнути неможливо. Вже приходиться з цим фактом миритися, це невід'ємна складова нашого життя, ураховуючи, що ми живемо в екстраординарних умовах.
-- Поки що підсумки дискусії монетарного комітету стають все довшими, і ми цьому раді.
— - Так, бо збільшується перелік питань, які обговорюються, в тому числі нестандартних підходів, в яких не було раніше потреби. Відповідно пояснювати треба більше, дискутувати треба більше. І це відображується у самих підсумках.
-- Наскільки вам допоможе відновлення роботи Держстату, яке планує уряд?
— - Дані нам потрібні у великих обсягах. Якщо публікація відновиться, то буде добре. Але навіть за таких умов ми намагаємося використовувати будь-які дані: як ті, які маємо, так і ті, які ми раніше не збирали, але навчилися збирати та аналізувати.
У нас є досвід Ковіду, коли була дуже суттєва невизначеність, і нам треба було робити аналітику оперативно. Вже тоді ми започаткували певні підходи аналізу економіки на основі високочастотних даних.
-- Щось додали під час війни?
— - Ми розширюємо перелік індикаторів. Аналізується все, що можливо: від активності ресторанів, переміщень, купівлі квитків на транспорт, освітлення, до активності в Твіттері. Також зважатимемо і на так званий “фактор незламності”, як його називаємо в НБУ. Якщо коротко, суть його полягає в тому, що українці та, відповідно, українська економіка швидко адаптуються до нових викликів. Приміром, з кожним новим масованим ракетним обстрілом психологічний чинник все менше провокував попит на готівкову валюту допоки остаточно цей вплив не зійшов нанівець.
