“Агентство зникнення активів”: Як АРМА перетворилась у непрозору структуру з корупційними ризиками

Національне агентство з розшуку та менедженту активів ( АРМА) створене у листопаді 2015 року, офіційно підконтрольне Кабінету Міністрів. Займається пошуком, виявленням, оцінкою та управлінням або продажем активів підсанкційних осіб на користь держави. До АРМА також можуть передаватись активи арештовані/конфісковані в ході кримінального провадження.

Голову АРМА уряд призначає за конкурсом на п’ять років. Відбір кандидата на посаду Голови здійснює конкурсна комісія, до складу якої входять три особи від Верховної Ради, по одній від Генпрокуратури, НАБУ, Мінюсту, Держфінмоніторингу, Мінфіну.

З початку повномасштабного вторгнення до управління АРМА передали майно російських власників та їх колаборантів на більш ніж $1,5 млрд.

Проте державний бюджет отримав від цих активів мізерні доходи. При цьому частина арештованих активів розкрадається, майно реалізується за заниженими цінами, а конкурси з відбору управителів проходять непрозоро.

Причини неефективної роботи АРМА розслідує Тимчасова слідча комісії Верховної Ради з питань економічної безпеки. 23 травня члени ТСК запросили на засідання тимчасово виконуючого обов’язки голови Агентства Дмитра Жоравовича. Однак він проігнорував запрошення, в результаті чого члени ТСК проголосували за його примусовий привід у супроводі правоохоронців.

Варто підкреслити, що всі попередники Жоравовича підозрюються у корупції.

Перший керівник АРМА Антон Янчук був призначений у кінця 2016 року, через рік після створення агентства. На момент обрання він був чинним замміністра юстиції.

Янчук пропрацював на посаді до другої половини 2019 року, був відсторонений і у грудні 2019-го — звільнений.

В липні 2022 року детективи НАБУ та САП оголосили Янчуку підозру у зловживанні владою та розтраті понад 426 млн грн. Зокрема, за інформацією НАБУ, АРМА продавала на СЕТАМ арештоване майно за заниженою ціною і сприяла забезпеченню перемогу наперед визначеній приватній компанії.

Наступник Янчука — юрист Віталій Сигидин, пропрацював на посаді в статусі виконуючого обов’язки по серпень 2021-го.Він також став фігурантом кримінальної справи, його і кількох підлеглих підозрюють у привласненні понад $400 тис, які були в управлінні АРМА. Сигидина відправили під домашній арешт. І це була остання згадка про нього.

До поточного тимчасово виконуючого обов’язки керівника АРМА Жоравовича також виникли числені питання щодо неефективності продажу арештованих активів та управління арештованим майном підсанкційних осіб.

Очолюване ним агентство стало об’єктом розслідування Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань економічної безпеки. Спочатку ТСК досліджувала кілька справ з продажу арештованих російських та білоруських активів, а саме 42 тис т арештованого російського аміаку та 2 200 т білоруського калію.

Продаж арештованого майна за заниженими цінами

Як розповідав БізнесЦензор, ТСК досліджує кілька справ з продажу арештованих російських та білоруських активів: 42 тис т арештованого російського аміаку та 2,2 тис т білоруського калію.

У квітні 2022 року Бюро економічної безпеки, в рамках кримінального провадження, арештувало російський аміак і передало його на фізичне зберігання Одеському припортовому заводу.

У травні 2022 року РФ обстріляла ОПЗ зі сховищами десятків тисяч тон аміаку, що дивом не спричинило грандіозну катастрофу.

Однак, після наради під керівництвом заступника голови ОП Ростислава Шурми, лише 13 липня 2022 року Бюро економічної безпеки дозволило АРМА продавати аміак.

Останні партії аміаку АРМА продала лише в березні 2023 року. ВОдночас продаж конфіскату здійснювався за заниженою ціною.

Зокрема, дохід держави від проданого аміаку становив 1,3 млрд грн, або 33 тис грн за тонну. В той час, як на електронній платформі публічних закупівель Prozorro вартість аналогічного товару була 41 тис грн за тонну (без ПДВ).

Далі більше. Покупці конфіскованого аміаку не були зобов'язані платити за зберігання. В результаті борг перед ОПЗ за зберігання становив 178 млн грн.

Окрім того, від реалізації добрив не були сплачені податки.

За інформацією ТСК, аміак перепродавався компаніям із ознаками фіктивності, які перепродавали його із націнкою. В результаті збитки держави на продажі аміаку склали близько 300 млн грн.

Другий приклад — реалізація АРМА 772 вагонів з білоруським калієм.

Першу партію у 2,2 тис т АРМА продала у вересні 2022 року через платформу “Придніпров'є-2021” за 17,7 тис грн (без ПДВ)/т, в той час як на Prozorro “Укргазвидобування” продавало калій по 41,5 тис тонн (з ПДВ). Від таких операцій АРМА з арештованим калієм збитки держави оцінюються у 44,6 млн грн.

Непрозора структура активів

За даними правоохоронних органів, загалом до АРМА передали майна на більше ніж 70 млрд грн. Водночас представник АРМА, якого Жоравович відправив замість себе на ТСК, зазначив, що майна передано на 5 млрд грн.

Водночас, за даними сайту АРМА від 25 травня, вартість арештованих активів майже в 10 разів менша і складає 7,2 млрд гривень.

З урахуванням грошових коштів, розміщених на депозитних рахунках та у військових облігаціях, АРМА, за її оцінками, зберігає активи вартістю 10 млрд гривень. Їй передано: 273 об’єкти нерухомого майна, 16 587 одиниць рухомого майна, зокрема 366 транспортних засобів та спецтехніки, а також корпоративні права 37 товариств.

Розкрадання арештованого майна

Як з'ясувалось під час засідання ТСК, з моменту арешту майна за рішенням суду і до моменту передання його під управління АРМА ніхто не відповідає за його збереження і це створює сприятливі умови для його розкрадання.

В результаті виникає парадоксальна ситуація: АРМА у оголошенні на продаж активу, чи пошук управителя для нього, зазначає майно, яке вказувалось у тексті судової ухвали про арешт.

Водночас чи дійсно воно повністю є в наявності, а не лише на папері, представники АРМА з управителем зазвичай пересвідчуються лише після підписання угоди про продаж або управління цим активом, коли виїжджають на місце.

І зазвичай майна насправді виявляється “менше” ніж зазначалось у судовій ухвалі.

Непрозорі конкурси на управління

Питання у депутатів виникли і через непрозорий процес проведення конкурсів на управителя арештованим майном.

Виявилось, що на сайті Агентства відсутня повна інформація про майно, яке АРМА виставляє на конкурс. Щоб її отримати потрібно написати заяву на ім'я т.в.о керівника. Після цього домовитись про зустріч, якщо вдасться дозвонитись за вказаними контактами, та особисто приїхати в АРМА.

Рішення про вибір управителя приймає комісія АРМА, яка складається зі співробітників агентства, підставі “кращих пропозицій” учасників.

Така процедура відбору створює корупційні ризики.

Недосконале законодавство

Створення АРМА у 2015 році було одним з пунктів плану дій України для візової лібералізації (ПДВЛ) з Євросоюзам.

У ЄС з 2007 року діє рішення Ради ЄС ”Про співпрацю між Офісами з повернення активів держав-членів у сфері розшуку та виявлення доходів, одержаних злочинним шляхом, або іншої власності, пов’язаної зі злочинною діяльністю”, яке зобов’язує всі країни ЄС утворювати національний Офіс з повернення активів, а також організувати співпрацю між офісами різних країн.

Такий офіс мала створити і Україна для виявлення та конфіскації майна колишнього президента- втікача Віктора Януковича та його оточення.

Європейці надавали свої консультації по законодавству з функціонування агентства, проте Верховна Рада ухвалила закон з суттєвими змінами, що зараз не дозволяє АРМА ефективно працювати з арештованим майном.

Так, чинне законодавство зобов'язує управителя арештованого активу узгоджувати всі свої дії з власниками майна, які перебувають під санкціями. На практиці ця норма призводить до того, що управляти підприємством фактично лишається підсанкційний власник, зазначив в інтерв’ю БізнесЦензору Дмитро Жоравович.

“Для того, щоб коректно визначити оціночну вартість, потрібні документи, яких власники не надають. У правоохоронних органів є далеко не весь перелік документації для оцінки”, — розповідав він.

Окрім того, передача арештованого майна в управління АРМА відбувається за ініціативою правоохоронних органів, які можуть звертатись з відповідним клопотанням до суду. І це лишається їх правом, а не обов’язком.

Суд, в свою чергу, може передати під управління АРМА майно лише частково. Наприклад, лише корпоративні права, без виробничого комплексу.

Часто накладаються неповні арешти, коли немає однієї або відразу кількох заборон для власника стосовно його майна (відчуження, користування, розпорядження).

Інколи суд у своєму рішенні не визначає, що саме робити з майном — продавати чи передавати управителю. В таких випадках АРМА нічого не може з цим майном робити.

Крім того, існує ризик, що суд в будь-який момент скасує арешт та поверне майно підсанкційному власнику.

Ліквідація АРМА

Діяльність АРМА попала під приціл громадськості під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну, коли у цю структуру за рішенням суду почали передавати великі активи росіян та колаборантів на десятки мільярдів гривень.

Водночас результати ефективного управління цим майном відсутні.

Саме тому триває дискусія навколо того, чи ліквідовувати АРМА остаточно, або обмежити її функції пошуком майна, а управління та продаж віддати до Фонду держмайна.

Створення АРМА було однією з умов надання Україні безвізу. І українська влада не знає, як на ліквідацію цього органу відреагують на Заході.

Невдовзі у Верховній Раді можуть розглянути законопроєкт про позбавлення АРМА повноважень управляти арештованими активами та передачі цієї функції до ФДМУ. Головною новацією документу буде обов’язкова діяльність управителів арештованого майна у системі Prozorro.Продажі.

При цьому уже зараз правоохоронні органи, які ведуть справи проти підсанкційних росіян, та суди спрямовують арештовані активи у Фонд державного майна. 

Ольга ПРОКОПИШИНА