Золота бавовна та офіс у Варшаві. Як росіяни дістають дефіцитний порох для війни проти України

Ці заводи перебувають під санкціями, але при цьому вони купують бавовну у компанії, офіс якої розташований у Варшаві, з'ясувала ВВС.

ВВС розповідає про те, як влаштована торгівля бавовною між Росією та Узбекистаном.

Взаємовигідне співробітництво

“Холод, будь-які опади, будь-які перепади температур — це все дуже впливає на сортність бавовни. У нас і так бавовна найнижчої якості, тому у вересні, коли ще теплі дні, стоїть завдання зібрати врожай максимально швидко, до будь-яких опадів, щоб бавовна була найвищого ґатунку”, — розповідає ВВС Тимур Карпов, узбецький документаліст і журналіст, який багато років стежить за бавовняною індустрією в Узбекистані.

Бавовна — один із найбільших ресурсів для економіки цієї країни. У сезон 2019/2020 бавовна займала понад 1 млн гектарів (це чверть від усіх орних земель країни), у 2022-му загальна вартість бавовни на експорт дорівнювала 1,6 млрд доларів.

Через специфіку кліматичних умов, коли в Узбекистані дозріває бавовна, на поля для збору врожаю одночасно виходить до двох мільйонів осіб (це одна восьма населення країни) — згідно з даними міжнародної організації праці, це найчисленніша сезонна мобілізація у світі.

 

Держава багато років контролювала індустрію і зараз залишається ключовим гравцем на ринку бавовни в Узбекистані — вона володіє орними землями і відстежує збирання врожаю.

У 2020 році Держкомоборонпром Узбекистану підписав угоду з Казанським пороховим заводом у російському Татарстані. Як ідеться у пресрелізі, опублікованому на сайті татарстанського міністерства промисловості, сторони домовилися про взаємну співпрацю: Росія зобов'язалася постачати в Узбекистан порох і налагодити в країні його власне виробництво, а Узбекистан, своєю чергою, взяв на себе зобов'язання постачати Росії бавовняну целюлозу.

Збирачі на полях збирають бавовну-сирець — необроблені волокна бавовни з домішками. При обробці бавовняне волокно очищають, щоб отримати бавовняну целюлозу — сировину, яку можна використовувати як у цивільній, так і в оборонній промисловості.

Військові заводи використовують її, по-перше, для виготовлення одного з видів пороху — для цього бавовняну целюлозу спеціальним чином обробляють, щоб отримати нітроцелюлозу, з якої вже і роблять порох. По-друге, целюлозу використовують у виробництві зарядів до танкових снарядів.

Целюлоза внесена до санкційних списків Європейського Союзу — цей товар можна ввозити до Росії тільки в тому випадку, якщо він не призначений для воєнних потреб.

Автор фото GETTY IMAGES

“[Узбекистан] є основним постачальником сировини, необхідної для виготовлення порохів. У 2019-му ми підписали контракти, які успішно реалізували поточного року і закладаємо фундамент на майбутню взаємовигідну співпрацю”, — прокоментував тоді угоду про співпрацю Олександр Лівшиць, гендиректор заводу.

Казанський пороховий завод, як ідеться на сайті татарстанської промислової палати, виробляє заряди до стрілецької зброї, малокаліберної артилерії, танкових і авіаційних гармат, польової та морської артилерії, систем ближнього бою.

Першими на прямі поставки бавовняної целюлози з Узбекистану на російські порохові заводи звернули увагу в спільному розслідуванні видання “Важные истории”, Vlast.Kz та концерн OCCRP.

ВВС теж ознайомилася із закупівлями Казанського порохового заводу. Узбекистанську сировину Казанський пороховий завод купує безпосередньо як мінімум з 2019 року — за даними Import Genius, у 2019 році завод закупив 48 тонн бавовняної целюлози за 60 тисяч доларів.

Після початку повномасштабної війни завод розширив виробництво — це випливає з того, що завод щонайменше двічі оголошував про новий набір співробітників у серпні 2022 року і в грудні 2023-го.

Зросли і поставки необхідної сировини. 2022 року та на початку 2023-го завод закупив у Ферганського хімічного заводу 1225 тонн бавовняної целюлози на 2,1 млн доларів — це майже у 25 разів більше, ніж у 2019 році.

Ферганський завод постачав бавовняну целюлозу й на інші російські порохові заводи. Згідно з даними Import Genius, у 2022 році 26 тонн вирушили на Пермський пороховий завод за 48 тисяч доларів, а в 2023 році 79 тонн за 140 тисяч доларів через посередника поставили в Алексин, де розташований Алексинський хімічний комбінат, який також займається виробництвом пороху.

Загалом, за даними спільного розслідування видань “Важные истории”, Vlast.Kz та OCCRP, за 2023 рік завод поставив до Росії 2,7 тис. тонн бавовняної целюлози на майже 5 млн доларів. З них 2,2 млн припадає на постачання пороховим заводам, решта вирушила фірмам-посередникам, які в минулому також постачали сировину на російські оборонні заводи.

Автор фото GETTY IMAGES

Ще один завод, який закуповує бавовняну целюлозу з Узбекистану, — Тамбовський пороховий завод, розташований у місті Котовську. У січні—липні 2022 року, як писала газета “Коммерсант”, завод розширив виробництво на 34% — зараз завод регулярно публікує відкриті вакансії, найактивніше шукають збирачів зарядів.

За 2022 рік Тамбовський пороховий завод закупив 253 тонни бавовняної целюлози в узбекистанської RAW MATERIALS CELLULOSE за 485 тис. доларів.

У того ж постачальника купувала бавовняну целюлозу і російська “Ярспецпостачання” — за 2022 рік фірма закупила 139 тонн бавовняної целюлози і відправила їх також у Котовськ Тамбовської області.

“Ярспецпостачання” — не єдина фірма, через яку Тамбовський пороховий завод може закуповувати бавовняну целюлозу. ВВС знайшла як мінімум три поставки в Котовськ від ТОВ “Фенікс” — фірма закупила 63 тонни у BAXTTEKS-FARM.

Усього, за даними спільного розслідування видань “Важные истории”, Vlast.Kz та OCCRP, у 2022 році фірми з Узбекистану поставили в Росію бавовняної целюлози на 5 млн доларів. А за перші дев'ять місяців 2023 року — вже на 8,7 млн доларів. На поставки з Узбекистану, як з'ясували журналісти-розслідувачі, припадає понад половина російського імпорту цієї сировини. Частину, що залишилася, постачають із Казахстану.

Хто контролює фірми, які постачають Росію сировину для пороху?

Ще в 2021 році стовідсотковим засновником Ферганського хімічного заводу, згідно з реєстром юридичних осіб Узбекистану, значився Національний банк зовнішньоекономічної діяльності — найбільший у країні банк, 100% акцій якого належить державі.

Але до 2023 року завод перейшов у приватні руки — зараз, як звернуло увагу видання “Важные истории”, власниками фабрики є двоє уродженців Росії — Рустам Мумінов та Михайло Глухов.

Мумінов, ймовірно, контролює й іншу фірму, яка також постачала сировину для пороху в Росію — RAW MATERIALS CELLULOSE (фірма поставила щонайменше 253 тонни сировини Тамбовському пороховому заводу). Серед засновників RAW MATERIALS CELLULOSE є Лариса Уткіна. Вона ж, згідно з агентством інтелектуальної власності Узбекистану, в 2021 році зареєструвала два товарні знаки — Alliance Capital і Chemistry International (входить до Alliance Capital).

Згідно сайту Alliance Capital, її засновником є Рустам Мумінов (один із двох власників Ферганського хімічного заводу), а один з головних її активів — Ферганський хімічний завод.

Зараз, судячи з сайту компанії, штаб-квартира Alliance Capital розташована у Варшаві, а у звіті, з яким ознайомилася ВВС, основною діяльністю компанії в Європейському Союзі є будівництво доріг, шосе та мостів. При цьому в 2022 році компанія зазнала збитків.

У звіті зазначена і власниця компанії — 43-річна Вікторія Бонковська. ВВС встановила, що по батькові Вікторії — Рустамівна, а її дата народження та адреса реєстрації повністю збігаються з даними мешканки Москви Вікторії Рустамівни Мумінової. Скоріш за все, це одна й та сама людина.

Таким чином, найімовірніше, власниця польської Alliance Capital — дочка Рустама Мумінова, власника Ферганського хімічного заводу. Де живе Вікторія зараз, з'ясувати не вдалося, вона не відповіла на листи ВВС.