10 років тому суспільство вже пережило схожу дискусію. Тоді роль останнього бастіону незалежності грала газотранспортна система України.
Політичні сили на повному серйозі обговорювали крах незалежності в разі створення консорціуму з РФ і Німеччиною. А шановні ЗМІ і експерти оцінювали вартість ГТС мінімум в $100 млрд. Очевидним здавався факт, що українська труба це унікальний актив, єдиний у своєму роді. І більш ніж очевидним здавалося бажання всього світу купити нашу трубу.
Ця дискусія один в один нагадує те, що відбувається зараз з земельною реформою. Навіть критики залишилися незмінними. Тим цінніше буде тверезе порівняння міфів і реальності.
Минуло 10 років. В обхід України побудовано кілька альтернативних газопроводів. У тому числі через активну участь країн ЄС. Триває лобіювання NordStream2 і Турецького потоку. Більш того, Єврокомісія для Газпрому пішла проти своїх правил. І вивела його з під дії Третього енергопакету по газопроводу OPAL.
У 2007 році транзит газу через Україну становив 115 млрд м3. У 2016 році — 82,2 млрд м3. Падіння 30%. І зараз головне питання полягає в тому — чи існуватиме ГТС України через 5 років? Тому що потужностей вже може бути більш, ніж достатньо для відмови від транзиту через нашу країну.
$100 млрд, які в 2007 році здавалися непорушною реальністю, перетворилися в кращому разі на $10 млрд. І то охочих купити хоча б частину ГТС поки що не спостерігається. Іншими словами, газотранспортна система, яка вважалася в 2007 році чимось на кшталт “Святого Грааля”, вже перетворилася на звичайний, нічим не примітний актив. Тому що нічого не вічне в цьому світі.
Україна втратила свій шанс, пішовши на повідку в популістів, які зіграли на національній гордості.
Аналогічна ситуація зараз відбувається і з ринком землі. Так, українські чорноземи є одними з кращих в світі. Адже українська земля може генерувати як великі доходи для тих, хто її обробляє, так і великі податкові та валютні надходження взагалі для всієї держави.
Однак, нинішня ситуація та існуючий мораторій не дозволить підтримувати конкурентність в майбутньому. Для цього є кілька причин.
Перше, продукти вже не тільки вирощують, а й друкують. Поки що технологія досить дорога. Однак уже зараз штучно надрукований гамбургер фахівці зі смаку не можуть відрізнити від натурального. У перспективі 10-15 років ситуація може кардинально змінитися.
Друге, з приводу самої обробки землі. Вертикальні ферми, новітні технології, ГМО продукція, сучасні підходи до управління землею не залишають шансів українському аграрному сектору в тому вигляді, в якому він зараз є.
І третє. Існує міф про обмеження землі, придатної для сільського господарства. Насправді це не зовсім так. Тільки в Бразилії щороку додатково з'являється 1 млн гектарів землі завдяки освоєнню джунглів і савани. Враховуючи, що урожай збирається двічі на рік, для заміщення України теоретично достатньо 15 років.
Саме тому нам потрібно відійти від тези, що земля і газотранспортна система — останнє багатство України. Адже насправді єдиний серйозний актив України — це ті люди, які тут живуть. Це основний актив і це основне багатство, над яким потрібно працювати. Недарма в усьому світі боротьба йде за людський капітал. А все інше — це матеріальні речі. І база для економічного розвитку.
Нам важливо не повторювати помилки 10-річної давності, коли більшість країни пішли за міфом і в результаті нічого не отримали. Нам потрібно провести земельну реформу, в першу чергу для 7 млн власників землі. Саме повноцінна власність залучить як великі інвестиції, так і передові технології. Що дозволить українському аграрному сектору стати конкурентним і прибутковим в довгостроковій перспективі. А фермерам і аграріям бути джерелом податкового та валютного надходження в Україну.
Олексій МУШАК, член комітету Верховної ради з питань аграрної політики