Як РФ обходить санкції для виробництва високотехнологічної зброї

Цивільні технології швидко адаптуються під воєнні потреби країни-терористки, а тривалий процес удосконалення санкцій та обмежень, вочевидь, не встигає за цими змінами.

Наприклад, металообробні верстати з числовим програмним керуванням (CNC machines, надалі — ЧПК) необхідні для високоточного фрезерування і наразі є найбільш затребуваною “цивільною” технікою, яка використовується РФ для військових цілей. Звісно, більшість цього обладнання виробляється поза межами РФ і, на жаль, попри санкції, активно купується росіянами.

Росія використовує у виробництві зброї будь-які верстати з ЧПК. Про це свідчать десятки відео з їхніх військових заводів, які працюють у буквальному сенсі в три зміни.

Географія постачання високотехнологічних металообробних верстатів вражає своєю різноманітністю. Йдеться про агрегати, вироблені в Японії, Німеччині, США, Швейцарії, Південній Кореї, Італії, Чехії та інших країнах. Звісно, торгівля із цими країнами дещо складніша, хоч і не неможлива, але ж завжди можна спробувати придбати щось схоже в Китаї.

Також не забуваємо, що відповідні машини виробляються і на Тайвані, звідки через треті країни їх також можна придбати. Втім, і це важливо, що в Китаї та на Тайвані при виготовленні цих верстатів використовують деталі, вироблені у країнах — членах G7, і модулі ЧПК із Німеччини або Японії. І наразі лише Японія повністю заборонила експорт верстатів із ЧПК до Росії. Це сталось у квітні 2023 року.

Інші країни G7 обмежилися посиленням експортного контролю. Але подібні дії, як бачимо, недостатні.

 

Росія почала імпортувати ці агрегати через інші країни — Китай, Туреччину, ОАЕ, Казахстан, Киргизстан. Свою контрабанду росіяни називають “паралельним імпортом”.

У рамках проєкту Trap Aggressor ми дослідили географію та обсяги “паралельних” поставок верстатів із ЧПК. Серед країн — постачальниць агрегатів 2023 року вартістю понад 100 тис. дол. США знаходимо Китай, Тайвань, Південну Корею, Німеччину, Японію, Швейцарію, Туреччину, Італію.

Серед країн — постачальниць агрегатів вартістю понад десять тисяч доларів бачимо Китай, Тайвань, Південну Корею, Індію, Німеччину, Туреччину, Японію, Італію.

Іншими словами, Росія переоснащується на китайську техніку й істотно збільшує споживання верстатів із ЧПК. І на міжнародному рівні з цим щось таки потрібно робити. Санкції та обмеження працюють недосконало.

З січня 2021 року по липень 2023-го Росія імпортувала понад 15 тис. верстатів із ЧПК загальною вартістю 1,42 млрд дол. З них 3160 машин коштують понад 100 тис. дол. за одиницю.

Цікаво те, що Росія зовсім не приховує, що використовує машини з компаній-виробників країн групи G7 для виробництва зброї. Навпаки, вона пишається цим здобутком.

На YouTube знаходимо десятки відео з військових заводів (раз, два, три, чотири, п’ять), де демонструється іноземна техніка. Дещо відзняте навіть 2023 року.

Російські веб-ресурси, зокрема база даних державних контрактів, зберігають інформацію, які саме компанії співпрацювали з військовими заводами в РФ. Проте подібні договори перестали публікувати з 2018 року, тому онлайн можна зафіксувати лише попередні співробітництво і поставки. Проте очевидно, що співпраця триває і досі.

І наостанок. Майже всі компанії в Росії, пов'язані з імпортом або виробництвом верстатів з ЧПК, мали досвід співпраці з військовими заводами. Хто повірить, що в путінській Росії будь-який суб’єкт господарювання, що займається промисловим виробництвом, може відмовити ФСБ або ГРУ у виконанні окремих військових замовлень?

Під час дослідження нашими інсайдерами по OSINT-аналітиці та даних українських спецслужб знайдено додаткові цікаві моменти. Японські “точні” агрегати Tsugami імпортуються через Китай. Агрегати Okuma із зазначеними серійними номерами імпортуються з прихованою інформацією про експортера. Своєю чергою продукція Fanuc їде через Гонконг, а Kitanura імпортується через російський хаб у Туреччині (Akhmedov’s Group). Модулі ЧПК від Fanuc доступні для російських виробників машин у складі агрегатів з Китаю, Тайваню, Південної Кореї. Це було представлено на виставці з металообробки в травні 2023 року.

З Німеччини через Туреччину до росіян прямують агрегати від компаній-виробників Hermle, Stadler Keppler, Deckel, DMG Mori.

З Чехії продукцію везе компанія Inter Style Plus з Киргизстану, що є офіційним представником провідних світових виробників верстатів і комплектуючих. Налагоджено співпрацю з PHIFFNER, MORI-SAY, FERMAT, KOVOSVIT MAS, TAJMAC-ZPS та іншими лідерами в галузі верстатобудівних технологій.

 

Як бачимо, експортно-імпортний контроль поки залишає бажати кращого. Росіяни досі мають доступ до придбання агрегатів і деталей до них з боку компаній, що розміщені у межах як групи країн G7, так й інших держав, що нібито не підтримують російської інтервенції в Україну.

Як вийти із зачарованого кола постачання ЧПК у Росію

Основні компанії — виробники верстатів із ЧПК принаймні мали би непокоїтися, що їх санкціонують у США. Бо хто повірить, що компанії-виробники не знають кінцевих “користувачів” відповідної продукції у світі, де будь-який контрагент знаходиться на відстані витягнутої руки.

Будь-який письмовий запит уряду США до виробника агрегатів щодо випадків імпорту в Росію може змусити постачальника задуматися: чи не допомагають вони виробляти високотехнологічну зброю для війни в Україні та для постачання країнам-вигнанцям із терористичними нахилами?

Ба більше, вторинні санкції проти “сірих” імпортерів допоможуть уповільнити темп поставок обладнання в РФ. Особливу увагу потрібно приділити виробникам модулів ЧПК, зокрема Siemens (Німеччина), Heidenhain (Німеччина), Fanuc (Японія).

Зрештою, час уже запустити нові методи контролю з відстеження кінцевого “споживача” зокрема і для зазначених компаній-гігантів.

Бажано також не забути про країни, які допомагають Росії з так званим подвійним імпортом. У разі імпорту агрегатів до Китаю, Туреччини, ОАЕ, Гонконгу багаторазова перевірка кінцевих контрагентів має бути обов’язковим елементом контролю. При цьому для Казахстану та Киргизстану необхідно вжити додаткових особливих заходів — кінцевий клієнт має довести, що компанії дійсно існують і не на папері. З наданням фото та відео з об’єктів, а також копіями існуючих договорів зі своїми клієнтами та іншими постачальниками. Насамкінець у цьому ракурсі зауважимо, що особливу увагу необхідно приділити й постачанню запасних частин до високотехнологічних машин.

Окрема подяка за виокремлену базу даних для статті OSINТ-досліднику Левку Біді. 

Олександр ЛЄМЄНОВ, голова правління StateWatch