Вибори в Сербії: що змінилося?

Явка становила близько 60%. Про причини їх проведення ZN.UA уже докладно писало. Ці вибори стали головною політичною подією року, що минає, на Західних Балканах, оскільки вони визначатимуть майбутнє країни, вектор її руху й головне — збереже президент Александар Вучич свій авторитарний стиль управління чи результати виборів змусять його змінитися. Тому він не ризикнув покинути країну навіть заради участі в зустрічі лідерів ЄС і держав Західних Балкан 13 грудня.

Вранці 27 листопада Республіканська виборча комісія Сербії оголосила, що до участі в дострокових парламентських виборах допущено 18 партій і блоків. Вони дуже різні за політичним забарвленням: комуністи та монархісти, великосербські радикали та проросійські антиєвропейці, проєвропейська опозиція (частина якої щиро підтримує боротьбу України), а також партії та блоки албанців, бошняків, румунів та інших національних меншин.

Розділи програм, що стосуються внутрішнього життя країни, у настільки різних партій багато в чому схожі: підвищення якості життя, зростання пенсій і зарплат, реформа систем освіти та охорони здоров’я, пожвавлення економіки та стримування інфляції, забезпечення чесного правосуддя, прав людини й багато іншого. Відмінності — в деяких питаннях зовнішньої політики: відносини з Україною, Росією, Китаєм, косовське врегулювання, євроінтеграція.

Станом на 13-ту годину 18 грудня було оброблено 95% виборчих бюлетенів по виборах до Народної Скупштини. Блок “Александар Вучич — Сербія не повинна зупинятися” став абсолютним переможцем, здобувши 130 голосів із 250 (52%). Проєвропейська опозиція Рух “Сербія проти насильства” змогла набрати вдвічі менше — 65 (26%).

Серед лідерів: блок “Івіца Дачич — прем’єр Сербії” виборов 18 місць (6,59%), партія висуванця від групи громадян Браніміра Несторовича “Ми — голос народу” несподівано завоювала 13 мандатів (4,68%), правий блок “Надія на Сербію” має 14 голосів (5,02%). Крім того, 10 місць у Скупштині буде в двох бошняцьких і угорської партій.

 

Після остаточного підрахунку голосів у Скупштині можуть з’явитися представники коаліції правонаціоналістичних і проросійських партій “Двері” та “Заветники”.

Відповідно до попередніх результатів можна окреслити формат нового складу Народної Скупштини. СПП Александара Вучича зберегла більшість, а союз із традиційним партнером — соціалістами Дачича — дасть їм змогу повністю контролювати Скупштину та сформувати уряд. Цю ново-стару більшість, імовірно, підтримають усі політичні суб’єкти, крім Руху “Сербія проти насильства”. Бранімір Несторович наразі не визначився.

Найімовірніше, Вучич і Дачич будуть знову разом, навіть попри деякі розбіжності між ними й відверте прагнення лідера соціалістів стати главою уряду. Яке він зафіксував у назві виборчого списку та в інтерв’ю агентству Beta, заявивши, що буде найкращим прем’єр-міністром для Сербії. Схоже, Вучич прихильно ставиться до такої ідеї, оскільки не проти замінити Ану Брнабич.

Зовнішня політика принципово не зміниться: подальше заперечення антиросійських санкцій і незалежності Косова, євроскептицизм і схильність до нейтральності Сербії, балансування між Заходом і Сходом залишаться її характерними рисами.

Вучич після перемоги опинився у складній ситуації. Вже найближчим часом він має продемонструвати ЄС (та й США) своє бачення й готовність прийняти західні пропозиції щодо косовського врегулювання, розпочати імплементацію своїх зобов’язань у цьому контексті, а також нарешті вирішити, чи приєднається офіційний Белград до антиросійських санкцій. Позитивна відповідь на ці питання створить умови для поновлення євроінтеграційного курсу країни. В разі негативної на неї чекає ізоляція з боку ЄС і припинення допомоги.

Десь між опозицією і провладним блоком сидить у роздумах Бранімір Несторович, який не хоче розпорошити свою партію у владних блоках, особливо в Белграді. Але може стати таким собі патичком-рятівничком для руху “Сербія проти насильства”. Несподіваний успіх Несторовича також продемонстрував, що сербська опозиція наразі не знайшла в собі сили об’єднатися.

Рух “Сербія проти насильства” не встиг завоювати довіру громадян Сербії і стане опозицією в Скупштині. Та навіть такий результат в умовах абсолютного домінування в мас-медіа провладної партії — серйозна заявка на майбутнє та свідчення про появу формалізованої демократичної опозиції. Ніколи раніше громадянська опозиція не мала такого результату. І тому майже чверть її мандатів у Скупштині можна вважати важливою перемогою.

Рух не є єдиним, між учасниками — чимало суперечностей. Тому перед ним стоїть завдання досягнути єдності й підготуватися до нових виборів. Які, за словами Вучича, будуть лише 2027 року. Побачимо…

Що ж відрізняє дострокові вибори в Сербії в грудні 2023 року від попередніх?

 

Перше — інформаційна блокада проєвропейської опозиції в мас-медіа. Саме Вучич і СПП стали “зірками” ЗМІ Сербії, більшість із яких контролює влада. На них припадало від 20 до 50% телевізійних репортажів і публікацій у друкованих ЗМІ під час виборчої кампанії.

Друге — ініціатива небайдужих громадян Proglas, появу якої ініціювала група лідерів громадської думки, впевнених у необхідності “розбудити громадян і повернути їм украдену Сербію”. І проголосувати не за Вучича.

Третє — явна підтримка Вучича з-за кордону: російський посол, часто виступаючи на ТБ і в пресі, розхвалював ситуацію в Сербії та її президента. Російські “Спутник” і “RT Balkan” стали справжніми рупорами влади, й досить популярними. Віктор Орбан відправив на адресу Вучича листа підтримки з похвалами й побажанням перемоги. А Мілорад Додік заявив, що обов’язково проголосує за Вучича.

Четверте — ні тема антиросійських санкцій, ні тема Косова не домінували протягом усієї передвиборчої кампанії.

П’яте — страх бути покараним за відмову підтримувати провладний блок, через що вже постраждали кілька співробітників муніципалітетів у різних частинах Сербії.

Шосте — опозиція за підсумками голосування в Белграді вперше за останні роки майже зрівнялася з провладною коаліцією, отримавши в міській Скупштині 43 місця з 110, що дає змогу впливати на міські справи. Водночас за останній місяць у місті було видано майже 50 тисяч особистих посвідчень без прописки, а сотні автобусів привезли в столицю до 40 тисяч сторонніх виборців, переважно з Республіки Сербської БіГ. Тому не можна виключати проведення в Белграді нових виборів.

Усі чекають на остаточні результати. Зрозуміло, що Вучичу вдалося зміцнити свою владу. Він дістав нагоду не ухвалювати рішення “вже сьогодні” й максимально затягуватиме процес конституювання Скупштини та уряду, на що виборче законодавство дає до 120 днів. Але, схоже, для змін і демократичних перетворень у Сербії час іще не настав. 

Володимир ЦИБУЛЬНИК, Тимчасовий повірений у справах України в БіГ (березень-липень 2018 р)