Скопусна подать

Далі цю ініціативу підхопили, стали підтримувати й розвивати всі, хто може, вводити до обов’язкових вимог наявність таких публікацій для керівників наукових робіт, які фінансуються навіть національними фондами, для отримання звань лауреатів різноманітних наукових премій тощо.

Читайте також: Як має розвиватися українська наука після війни

Зрештою, рішення МОН та ініціативи ряду чиновників викликали примусове утворення в країні великого платного ринку видавничих послуг у виданнях WoS, Sc. Зараз огульне використання примусу до публікацій у виданнях WoS, Sc перетворилося на одну з головних проблем розвитку науки, поряд із 30-літнім недофінансуванням.

Причому ніхто ані з керівництва МОН, яке прийняло це рішення, ані з численних правоохоронних органів не додумався перевірити кінцевих бенефіціарів, тобто вигодонабувачів, від запровадження публікацій у виданнях WoS, Sc. Якщо власники Майкрософта, Кока-Коли чи інших великих компаній, як світових, так і українських, відомі, то власників наукометричних баз даних WoS, Sc не знає ніхто. Але регулярно платить їм свої гроші. І може так статися, що науковці України платять данину громадянам сусідньої країни-агресорки. Там завжди крутилося багато майстрів побудови різноманітних віртуозних схем відбору грошей своїх співвітчизників. І є багато замаскованих видань WoS, Sc, які нібито зовсім не з сусідньої країни, але, пошукавши за дотичними ознаками, наприклад за місцезнаходженням друкарні, в якій друкувався паперовий варіант видання, або банку отримувача, за частиною видань можна встановити країну походження видання.

Якщо порівняти ціну за публікації в авторитетних вітчизняних фахових виданнях і у виданнях WoS, Sc, то різниця складе десятки й сотні разів. Тобто це наша данина іноземним видавничим системам і наукометричним базам даних.

Читайте також: Українська наука — як оцінювати?

Але це рішення надзвичайно шкідливе для країни, розвитку науки і становить загрозу національній безпеці з таких причин.

1. Оскільки більшість видань WoS, Sc розміщується за кордоном, то оплата публікацій українськими науковцями у валюті скеровується за кордон. Найдешевша публікація у виданнях WoS, Sc, часто із сумнівною репутацією, коштує від 500 дол. А публікації у справді солідних виданнях першого квартилю коштують від 2 тис. дол. Тобто цим рішенням із країни організовано щорічне виведення десятків мільйонів доларів валютних коштів. І це тоді коли Національний банк України постійно й наполегливо бореться за стабільність національної валюти, а від дружніх країн іде безпрецедентна за останні 60 років фінансова допомога для підтримання фінансової стабільності України. Тим часом же валюта з нашої країни скеровується не на поставки критичного імпорту, закупки унікальних технологій, обладнання, організацію імпортозаміщення, а на оплату публікацій у виданнях WоS, Sс.

2. Почалося навіть виведення з країни бюджетних коштів за публікації фізичних осіб у виданнях Wоs, Sc. Для цього потрібно в кошторис наукової роботи, яка виконується за бюджетні кошти на замовлення розпорядників бюджетних коштів, внести витрати на публікацію. І після цього бюджетні кошти транзитом через заклад вищої освіти чи наукову установу підуть за кордон. Хотілося б, щоб МОНУ навело приклади країн, у яких бюджетні кошти майже прямо виводяться за кордон. Причому створюються нерівні умови для науковців, коли публікації одних оплачуються бюджетними коштами, а інші науковці свої публікації мусять оплачувати самі з досить скромних зарплат. А зараз МОН своїм листом від 14.03.2023 р. за №1/3626-23 до всіх закладів вищої освіти і наукових установ “ініціює розроблення проєкту постанови Кабінету міністрів України “Про державну підтримку публікацій українських вчених в іноземних наукових виданнях”. Як пишуть далі — “Для напрацювання дієвого механізму державної підтримки та фінансування публікацій українських вчених, а також врахування інтересів усіх заінтересованих сторін, просимо опрацювати зазначене питання та надати пропозиції до проєкту постанови”.

Тобто постановою Кабінету міністрів України МОН планує започаткувати масове й офіційне виведення з країни бюджетних коштів для “врахування інтересів усіх заінтересованих сторін”, поряд із організованим раніше виведенням коштів науковців. Цікаво, що МОН як центральний орган виконавчої влади саме вже не може навіть підготувати проєкт постанови Кабінету міністрів України і перекладає його підготовку на науковців. Або хоче видати підготовлений проєкт за ініціативу знизу, від науки.

Треба зазначити, що МОН ніколи не готувало документів про підтримку наукових видань України чи публікацій українських вчених у цих виданнях. А державну підтримку публікацій українських вчених в іноземних наукових виданнях для “врахування інтересів усіх заінтересованих сторін” — вже ініціює.

3. Рішенням органу центральної державної влади здійснено примусове залучення науковців до публікацій виключно у WoS, Sc, і організовано видавничий ринок України з монопольним володінням двома іноземними видавничими системами з невідомими кінцевими власниками, що взагалі суперечить основам ринкової економіки.

4. Замість створення національної наукометричної бази і національної наукової видавничої системи відбувається руйнація наявної, і можна передбачити, що у 2023-му та 2024 роках дуже багато наших наукових видань відімре, у тому числі видання, які існують десятки років.

Досвід сусідньої Польщі, яка вже кілька років пріоритетом у розвитку науки ставить розвиток своєї наукової видавничої системи, та ряду інших країн свідчить, що національна наука може спокійно й планомірно розвиватись і без примусу до публікацій у виданнях WoS, Sc. У Польщі просто створили свою національну систему оцінки діяльності науки, в якій публікації в національних наукових виданнях оцінюються у 20—100 балів, а в іноземних журналах, включно з WoS, Sc, — значно нижче. Виняток зроблено тільки для публікацій у деяких журналах справді світового рівня, в яких бали високі. Щорічно профільне міністерство Польщі переглядає список журналів, які дають можливість отримувати бали за публікації. В нас є аналогічний перелік наукових фахових журналів із високими вимогами до публікацій, але навіщо він існує, незрозуміло.

5. В Україні близько двох третин науковців належать до технічних і природничих наук, основним результатом діяльності яких мають бути розробки нових технологій, створення нових робочих місць на основі розробок, позабюджетні кошти від виконання замовлень, створені патенти, ліцензійні договори на реалізацію об’єктів інтелектуальної власності. Але якщо подивитися на реальну результативність науки, наприклад на статистику Укрпатенту щодо заявок на патенти, винаходи, корисні моделі, то можна заплакати. А подивившись на статистику ліцензійних договорів, хочеться сказати з репертуару співака — “что-то весьма неприличное на язык ко мне просится”.

Аналогічна ситуація і з замовленням наукових послуг. Оцінюючи реальну результативність науки за конкретними показниками, можна зрозуміти, чи це наука, чи наука, яка імітує діяльність і може існувати тільки за бюджетні кошти. Оцінка ж наукової діяльності виключно на підставі кількості публікацій у виданнях WоS, Sc не дає можливості оцінити практично нічого. Що цікаво, переважна більшість популяризаторів видань WоS, Sc. — саме представники технічних і природничих наук.

6. Здійснено підміну виконання наукових досліджень, які дають конкретні результати, імітацією наукової діяльності у вигляді гонитви за платними публікаціями у виданнях WoS, Sc.

7. Почалося відмирання публікацій особистих і колективних монографій, у яких представлено ґрунтовні результати багатолітніх наукових досліджень. Монографічні видання замінюються стислими платними публікаціями у виданнях WoS, Sc. Це найяскравіше видно на прикладі університетської науки, де монографії вже стають рідкісним явищем. І в майбутньому можна чекати повного зникнення монографічних видань в українській науці, а заодно — й вагомих наукових результатів.

Рекомендації

• Термінова відмова від преференцій виданням WоS, Sc та створення національної видавничої системи наукової літератури з пріоритетом фахових видань і національної наукометричної бази даних.

• Створення національної системи оцінювання установ освіти і науки та дослідників на основі комплексних індикаторів оцінки, яка б відповідним чином враховувала національні публікації та інші види наукової діяльності, а не фокусувалася тільки на виданнях WoS, Sc.