Що зміниться на ринку ритуальних послуг

Майже не поміченою пройшла важлива подія минулого тижня: прийняття на Урядовому Комітеті проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення сфери поховання”.

Тільки за часів моєї роботи в АМКУ ми разом з Мінрегіоном йшли до цього три роки. І ось нарешті черговий рубікон подоланий. Попереду Уряд та Верховна Рада. 

Перше, проектом Закону скасовуються повноваження комунальних підприємств щодо допуску на ринок ритуальних компаній — фактично їхніх конкурентів.

Якщо за діючим законодавством суб’єкт господарювання, що має бажання надавати ритуальні послуги з мінімального переліку, був зобов’язаний звернутись до ритуальної служби (комунального підприємства), підписати з комунальниками договір і тільки після цього мав можливість розпочати надавати послуги в межах своєї адміністративно-територіальної одиниці, то за проектом Закону потенційний учасник ринку звільняється від такого обов’язку.

Проектом Закону передбачено, що такий суб’єкт подає виконавчому органу сільської, селищної, міської ради за місцем надання послуг письмове повідомлення про початок або продовження діяльності (раз на три роки) щодо надання таких ритуальних послуг.

А також довідку про наявність штату працівників, матеріально-технічної бази та спеціального транспорту, мінімального розміру статутного фонду (у разі надання таких послуг юридичними особами).

Тобто передбачено декларативний принцип на заміну складному механізму входу на ринок через допуск на нього фактично своїм конкурентом.

Це не рідко використовувалось окремими комунальними підприємствами як інструмент для створення перешкод у вступі на ринок іншим суб’єктам господарювання.

Друге, — революційне. Скасовується обмеження щодо можливості будівництва крематоріїв виключно комунальної форми власності. На заміну пропонується наступна норма:

“Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, центральні органи виконавчої влади з метою розвитку інвестиційної діяльності сприяють залученню інвестицій на будівництво крематоріїв різних форм власності з наданням інвесторам права їх подальшої експлуатації та утримання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов’язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог”.

На сьогодні важко знайти у світі країну, яка досі зберегла заборону на будівництво крематоріїв приватної форми власності.

Для України цей крок є надважливим, враховуючи катастрофічну нестачу місць для поховання, відсутність коштів для будівництва крематоріїв, та обмежену кількість (всього три) крематоріїв на країну з кількома десятками мільйонів населення.

Не дивлячись на непоширення в нашій країні такого виду поховання з причин релігійних переконань, останні роки спостерігається тенденція до зростання попиту на кремацію. Існуючі три крематорії на два десятки областей не в змозі задовольнити такий попит.

За наслідком близькі померлого зіткаються з проблемами, пов’язаними з неможливістю обрати для себе бажаний час для процесії, та за умови відсутності поряд крематорію — з необхідністю отримання переліку документів для перевезення тіла та витрачання грошових коштів на транспортування, проживання тощо.

Такі незручності значно уповільнюють процес поширення кремації, що разом з нестачею місць для поховання, наявністю стихійних кладовищ та вартістю близько 1-1,5 млн євро на будівництво одного крематорію, що буде відповідати всім необхідним санітарним, технологічним та екологічним нормам, створює загрозу настання наднегативних наслідків в різних сферах нашого життя.

Третє, проектом передбачається створення похоронних домів, які зможуть надавати повний перелік ритуальних послуг, за виключенням медичних процедур із втручанням у тіло померлого, та тих, що відносяться до медичних і за законодавством можуть надаватися виключно судово-медичними та патологоанатомічними установами.

Зазначене дозволить перекласти організаційні питання на плечі фахівців похоронних домів, починаючи від отримання необхідних документів в державних установах, закінчуючи купівлею квитків та бронюванням готелів для родичів та близьких померлого.

На території похоронного дому можуть бути облаштовані зали для прощання, магазини ритуальної атрибутики, консультативні відділи, автотранспортний блок для забезпечення перевезення тіл — повний комплекс всього необхідного в одному місці.

Зазначене буде важливим кроком для боротьби з усталеною в нашій країні практикою, коли людина в найскладніші дні свого життя, спричинені втратою близьких, вимушена, перебуваючи в пригніченому стані, витрачати час і нерви не на прощання з померлим, а на проходження через кола випробувань — від отримання довідок до побутових дрібниць, кожна з яких має значення.

Четверте. На органи місцевого самоврядування та їхні виконавчі органи покладається обов’язок забезпечення ведення та оприлюднення реєстру надавачів ритуальних послуг, які провадять свою діяльність на відповідній території.

Такий реєстр, разом з кримінальною відповідальністю по відношенню до медичних працівників та працівників правоохоронних органів за розголошення відомостей про особу померлого, покликаний на забезпечення знищення такого ганебного явища як “реклама ритуальних компаній” такими працівниками за окрему “винагороду”.

Враховуючи етичну заборону рекламування ритуальних послуг та стан в якому перебувають близькі померлого в день втрати, окремі медичні працівники та працівники правоохоронним органів, користуючись цим, а також можливістю першими спілкуватись з близькими померлого та наявною інформацію щодо їхніх анкетних даних, повідомляли про таке “дружні ритуальні компанії” та рекомендували близьким звернутись саме до них.

Результатом таких дій могло бути отримання споживачем послуг неналежної якості за завищеною вартістю, а також спотворення конкуренції на ринку ритуальних послуг за рахунок отримання переваг на ринку тими компаніями, що мають більше “подібних друзів”.

Запровадження реєстру у відкритому доступі дасть можливість споживачу легко та швидко ознайомитись з переліком всіх ритуальних компаній, що здійснюють діяльність в його місті, з переліком пропонованих останніми послуг та їхньою вартістю.

А також без втручання сторонніх осіб обрати ту, умови якої будуть задовольняти його попит.

П’яте. Проектом вводиться новий вид поховання — біопоховання, одним з різновидів якого є поховання праху померлого в спеціальну урну з насінням рослин та поміщення останньої в землю.

За результатом на місці поховання виростає дерево, а відведена для такого виду поховання земельна ділянка стає схожою на парк.

Проект Закон містить ще цілу низку нововведень, спрямованих на те, щоб зламати одну з останніх фортець минулого в нашому житті, та перетворити ритуальну галузь в прозору, звільнену від кримінальних елементів та корупцію сферу.

Держава повинна зробити все від себе залежне, щоб допомогти пережити такi складнi періоди життя наших громадян та піклуватися про них в такі трагічні хвилини.

На жаль, не все те, що ми пропонували Кабінету Міністрів України та планували зробити реалізовано в проекті. Однак причини цього об’єктивні.

Для прикладу легалізація місць поховання домашніх тварин, як виявилось, відноситься до компетенції Міністерства аграрної політики та може бути реалізована в межах іншої нормативної бази, чим плануємо негайно зайнятись.

Окремі аспекти повинні бути врегульовані на підзаконному рівні, після прийняття зазначеного проекту Закону.

Але в цілому цей проект на сьогодні сміливо можна назвати найякіснішою редакцією з тих, що я бачила за останні три роки, та взагалі з можливих для прийняття та практичної реалізації в умовах сьогодення.

Найближчим часом чекаємо на його винесення та схвалення Урядом. Потім разом будемо спостерігати та максимально сприяти тому, щоб він якомога швидше був проголосований в сесійній залі та почав діяти.

Два роки тому я детально писала про всі жахи незламаної фортеці ритуальної сфери в Україні та зараз можу впевнено сказати, що ми маємо шанс дуже скоро згадувати все описане мною як темне минуле та дивуватись “хіба так могло бути?”

Агія ЗАГРЕБЕЛЬСЬКА, державний уповноважений АМКУ, член постійно діючої адміністративної Колегії з розгляду скарг у сфері публічних закупівель