Речник Повітряних сил Ігнат: Якби ми програли небо, то мали б уже Маріуполь чи Бахмут по всій країні

 Звідки у Росії ракети для інтенсивних обстрілів, якщо їх мало вистачити на “2-3 рази”? Речник командування Повітряних сил Юрій Ігнат каже: усе через те, що західні санкції не працюють і дозволяють Росії нарощувати свій ракетний потенціал. 

Наскільки швидко і в яких обсягах Москва може виготовляти нові ракети?

Як Росія намагається ошукати українську систему ППО та наскільки ефективна її система протиповітряної оборони?

Чи можуть в України через інтенсивні російські обстріли закінчитись ракети до систем Patriot?

Звідки анонімні Telegram-канали і політики беруть дані про обстріли та чи можна їм довіряти?

Про все це “Українська правда” поговорила з Юрієм Ігнатом.

Нижче — скорочена версія цієї розмови. Повне відео дивіться тут:

“Якби Росія завоювала небо, мабуть, ми б не мали сьогодні вже держави”

— Представники ГУР та РНБО неодноразово наголошували, що “ракет у Росії залишилося на 2-3 масштабні обстріли”. Але ми бачимо, що зараз ці обстріли тривають. Завдяки чому Росія їх реалізує?

— Завдяки недіючим санкціям. На жаль, Росія отримує комплектуючі. На жаль, вона продовжує виробництво. 

Ракет високоточних, далекобійних  — Х-101, “Іскандер-М”, “Іскандер-К”, “Калібр”, “Кинджал”, які можуть діставати далеко всередину країни і бити точно, противник не мав достатньо. Коли він атакував нашу критичну інфраструктуру, то використав фактично весь свій потенціал цього стратегічного озброєння.

Але навесні була невелика пауза, коли противник наростив виробництво. І уже, згідно з новими даними ГУР, має більше і “Кинджалів”, і “Калібрів”.

Вочевидь, Росія знайшла можливість обходити санкції за рахунок окремих країн, які співпрацюють з нею, та отримує технологічні речі, які сама виготовляти не може: плати, чіпи, напівпровідники. Це те, без чого ракета не полетить. 

Тому сподіваюся, що Росію дотиснуть санкціями. Якщо санкції комплексно будуть працювати і будуть контролюватися, тоді можна Росію буде поставити на місце.

— Наскільки швидко Росія може виготовляти ракети?

— Навіть якщо у них достатньо комплектуючих, процес виробництва не швидкий. Крилата ракета, якою нас обстрілюють, це фактично безпілотний літак, який потрібно збирати доволі-таки довго. 

Поки зберуть, поки випробують, поки протестують, поки доставлять на носії це все… Відповідно, це займає певний час. 

— Якщо порівнювати російські обстріли, які були одразу після 24 лютого, і ті, які відбуваються зараз, в чому їхня основна різниця з технічної точки зору і з точки зору стратегії? 

— 24 лютого вони почали удари саме по Повітряних силах. Повітряні сили — ціль номер один. Це військові аеродроми, авіація, зенітно-ракетні та радіотехнічні війська. 

Вони хотіли нас засліпити, позбавити засобів для відбиття повітряного нападу. Якби вони завоювали небо, мабуть, ми б не мали сьогодні вже держави. Тому що небо — це ключ до успіху в наземних операціях. Якби ми програли небо, ми мали б уже Маріуполь чи Бахмут по всій країні. 

Повітряним силам вдалося зберегти свій потенціал і вже за місяць-півтора повністю вигнати російську авіацію з підконтрольної Україні території.

А вже активно Росія почала застосовувати ракети саме з осені, хоча била ними, в принципі, з початку війни.

— Багато українських міст, особливо на сході і півдні України, постійно потерпають від ракетних обстрілів. У Києві ж було певне затишшя. І от у травні майже не було днів, коли не лунали повітряні тривоги, коли не було обстрілів уночі. 

Чому посилилися ракетні атаки на столицю?

— Ракетні обстріли Києва в принципі ніколи не зупинялися. Це — серце України. Тут багато стратегічних об'єктів, які цікавлять ворога: і органи держвлади, і різні держінституції, і банківська система, і гідротехнічні споруди.

— Але чому саме у травні інтенсивність обстрілів збільшилася?

— По-перше, пропагандистська мета надзвичайно важлива. 

Вони не досягли бажаного ефекту на східному напрямку: Бахмут їм вдалося знищити, але не взяти. Вони зазнали фактично нищівних втрат у техніці і в живій силі. 

Наступальні дії закінчилися, вони перейшли до активних оборонних дій. Таким чином їм треба щось продемонструвати власному населенню. Їм потрібно, щоб у Києві щось горіло, щось палало. 

Особливо їх цікавить Patriot, який прийшов в Україну і який показав свою ефективність. Їм треба показати перемогу російської зброї над американською.

“Щоб повністю замінити радянську систему ППО, нам треба ще дуже довго чекати”

— Чи можуть ці інтенсивні ракетні атаки спричинити ситуацію, коли ракети до систем Patriot в України закінчаться?

— Нас підтримують у проєкті “Рамштайн” 50 країн світу. Ці країни заявили, що будуть з Україною стільки, скільки потрібно.

— Тобто така ситуація, коли ракети до систем Patriot закінчаться, малоймовірна? Я правильно розумію?

— Я вам більше скажу: у нас ракети до С-300 і до “Буків” теж би вже давно закінчилися, якби нам не допомагали наші західні партнери. Тому що у багатьох країнах світу є ще старі радянські комплекси, як у нас в Україні.

У нас основа ППО зараз ще вся радянська. Не треба думати, що якщо нам певна номенклатура озброєння прийшла із Заходу, то у нас вже все є. Щоб повністю замінити радянську систему, нам треба ще дуже довго чекати. 

Тому усім світом будуть Україні допомагати, і ракетами до Patriot зокрема. Ви ж не думаєте, що один раз дали Patriot з ракетами і на тому все закінчилося? Як літаки, як артилерія Himars, все потребує постійних поставок із країн Заходу. І, відповідно, ми стараємося більш-менш раціонально використовувати це озброєння. 

І в чому унікальність Patriot? Одна його пускова установка може бути заряджена ракетами різного типу: якась — дешевша, якась — дорожча, якась — проти балістики. 

— Наскільки активно Росія намагається ошукати українську систему ППО, створюючи, наприклад, якісь фейкові повітряні загрози? 

— Ми теж хочемо їх ошукати, ми хочемо ввести їх в оману. І ми це робимо. 

Противник, звичайно, намагається створювати різні речі. Він бере ракети Х-101, Х-555 і Х-55, яка призначена для того, щоб нести тактичний ядерний заряд і влучати по цілі з високою точністю. Росіяни не ставлять туди ядерний боєзаряд, а роблять так звані імітатори. 

Ця ракета летить, фактично, як пустишка. Але ж ми не можемо знати, чи це Х-55, чи це Х-555, чи Х-101. Тому що для нас це — мітка на радарі і їх всі треба збити без варіантів.

— Коли Україна може отримати F-16?

— Хочеться сказати, найближчим часом — щоб ви від мене відчепилися (усміхається — УП). Але, мабуть, так не вийде. 

Ми проговорювали, що до пів року знадобиться нашим пілотам, щоб освоїти цей винищувач.

— Зараз це навчання відбувається?

— Ні, поки що. Пілоти, як то кажуть, на низькому старті. Перша група найкращих пілотів відібрана — які мають бойовий досвід, які мають сотні годин нальотів, володіють англійською мовою, які мають молодий вік. Список оновлюється, інколи пілоти навіть гинуть.

Але потрібно розуміти, що першими поїдуть кращі з кращих. Ми вже очікуємо. 

“Іранські дрони — це головний біль”

— У жовтні 2022 року ви говорили, що на збиття іранських дронів українські військові витрачають дуже багато сил і засобів. Чи змінилася ситуація зараз, чи легше їх стало збивати?

— Іранські дрони — це головний біль. Їх все одно важко збивати.

Коли їх летить багато, вони використовують різні маршрути, притискаються низько до землі, їх важко дістати літаком. Бо швидкість самого дрона — 150 км/год, а винищувач летить зі швидкістю мінімум 400 км/год.

— Виходить, що дрони важче збивати, ніж ракети?

— Ракети ви не зіб'єте стрілецькою зброєю. З кулемета збити ракету фактично неможливо.

Важче, звичайно, збивати ракету. Але дрон це теж така річ, яку важко виявляти, по-перше, і, по-друге, застосовувати проти нього різні засоби, якими було б раціонально його збивати. 

Не можемо ми цей дрон дістати в нічний час засобами ППО сухопутних військ чи мобільними вогневими групами. 

Які б там не були прожектори... Чому вони вночі їх і запускають? Щоб виснажити ППО. Щоб ми витратили на них зенітні ракети. Щоб вони побачили, де стоять наші комплекси, зробили корегування при ракетному ударі уже з кораблів чи літаків. 

“Ворог складає з повідомлень Телеграм-каналів карту повітряної обстановки”

— У сил протиповітряної оборони України є одна проблема — люди, які знімають її роботу. І от буквально днями кільком блогеркам оголосили про підозру.

Чим кейси з ними відрізняються, наприклад, від публікації фотографом Євгеном Малолєткою фотографій роботи ППО, які він нещодавно викладав у себе в інстаграмі?

Чи можна це порівнювати?

— Чи потрібно це фіксувати, роботу ППО для історії? Точно потрібно.

Але викладання роботи протиповітряної оборони, особливо в режимі реального часу — це загроза. 

Простий приклад: Київ, працює ППО, з трьох напрямків люди зняли і викладають фото, чи камери спостереження транслюють в режимі реального часу. Ворог, як в кіно, дивиться результат своєї роботи, робить висновки певні і визначає точно по цих координатах, де може знаходитися комплекс ППО. 

 

Інший момент — знімати ракети, які вже впали на землю, а падають уламки і наших ракет, і їхніх.

Ми показуємо у телемарафоні чи ще десь: ось — уламок ракети. А це лежить шматок Patriot. І, відповідно, противник що робить? “Подивіться, чим укрнацисти обстрілюють своїх громадян”. Це використовується ворогом для пропаганди. Тому краще цього не робити. 

Не потрібно надавати ворогу додаткову інформацію, яку він отримає і зробить висновки. Зробивши висновки про точне місце стояння комплексів ППО, ворог може завдати повторного удару. 

— Продовжуючи тему соцмереж, про телеграм-канали хотіла вас запитати. Є купа анонімних телеграм-каналів, які повідомляють, що “в небо піднялися 6 бортів таких-то російських літаків”, що вони там “несуть якийсь заряд, якісь ракети” або “вони летять порожні, можна поки що розслабитися”. 

По-перше, звідки ці телеграм-канали беруть цю інформацію? А, по-друге, чи можуть люди довіряти таким телеграм-каналам?

— Важко вам відповісти. Звідки вони беруть? Очевидно, хтось їм дає. Хто їм дає? Ті, хто має доступ.

— А мають доступ Повітряні сили.

— Не лише Повітряні сили мають доступ. Усі сили оборони мають доступ. Тому що повітряну обстановку відстежують у всіх силах оборони, інформація оперативно надходить з наших систем до різних пунктів, включно до бригад, рот доводиться ця інформація. 

Є система “Віраж-планшет”, яка показує їм цю повітряну обстановку. Плюс є інформація в очільників військових місцевих обласних адміністрацій. Хто веде ті телеграм-канали, і як вони отримують інформацію, ми не знаємо.

— Гаразд, ви не знаєте, хто їх веде. Але чи загалом добре, що вони поширюють таку інформацію? З одного боку, ніби попереджають людей, а з іншого боку, звідки ми можемо знати, що ця інформація — достовірна?

— Голови ОДА теж дають цю інформацію.

Наприклад, ми комунікували з Віталієм Кімом з цього приводу. Він хоче як очільник регіону попередити своїх громадян, щоб вони береглися. Чому ні?

— Добре. А коли, наприклад, це роблять політики, які мають свої телеграм-канали? 

— Це хай буде на їхній совісті. Хто хоче на цьому заробити якісь політичні речі — це одне. Хто хоче принести користь — це зовсім інше.

— То людям варто довіряти такій інформації чи ні?

— Ну, якщо вони бачать, що цей канал достовірний, інформація справджується, кожен робить для себе висновки.

У мене була конфліктна ситуація з телеграм-каналами, коли я звернувся до правоохоронців і запитав, як нам зробити так, щоб чутлива інформація не потрапляла до них.

Тому що різні канали, про які ми з вами зараз говоримо, публікували оцю систему “Віраж-планшет”, про яку ми згадували, де є маркери на радарах. Публікували рух БПЛА і ракет по території України. 

Писали: “Вони увійшли в таку область. Рухаються. Спостерігаємо до 5 штук. Будьте обережні”. Потім — раз, наступне повідомлення через п'ять хвилин: “Зникли в районі населеного пункту такого от. Не спостерігаємо”. І це все — прямо з фотографіями, зі скриншотами. Тобто вони показали ділянку, де в нас немає нічого (із засобів ППО — УП).

І ворог складає з таких повідомлень карту повітряної обстановки, де в нас є засоби, де вони в нас працюють, де ми бачимо і не бачимо ворожі повітряні цілі. Ви розумієте, наскільки це небезпечно? 

“Систем ППО, які нам дали партнери, вкрай недостатньо на сьогодні”

— Давайте ще про російську систему ППО поговоримо, наскільки вона ефективна? Наскільки є ешелонованою?

— Російська система ППО “удосконалюється” завжди в московицьких повідомленнях. 

Ви ж бачите, якою ешелонованою вона є, коли дрони долітають до Рубльовки чи до Кремля? 

Тому ешелонована система ППО є у бункера Путіна. Це — 100%. Чи десь там, можливо, захищає Москву і лінію бойового зіткнення. Але покрити всю Росію ППО неможливо. 

— Чи є в України наразі “ракетний щит”? І коли в неї може з'явитися “ракетний спис”? 

— “Ракетний спис”? Шкода, що ми не створили його раніше. Ми возили по парадах “Грім 2” (”Сапсан”). Це і є той спис, яким можна було “вколоти”. Можливо, його навіть не треба було б діставати і замахуватися. 

Будь в України достатня кількість оперативно-тактичних комплексів “Грім 2” (”Сапсан”), ми не знаємо, чи Росія наважилася б окупувати Крим та інші території. 

Тому що цей оперативно-тактичний комплекс, який здатний бити на 300 і 500 кілометрів, міг би просто рознести їхні аеродроми і вдарити по військах, завдати нищівних втрат ще на підступі до наших кордонів. 

Те, що Україні, на жаль, не вдалося створити такий комплекс за часів незалежності, це дуже великий мінус. 

— Якщо відштовхуватись від поточної ситуації, коли ми зможемо побачити “ракетний спис” в Україні? І чи взагалі це можливо?

— В умовах війни це трошки важко робити сьогодні. Але, можливо, за підтримки наших союзників, які допоможуть нам доопрацювати ту чи іншу систему і вийти на масове виробництво, яке дозволить ставити нам на озброєння. Чому б і ні? Можна налагодити якесь спільне виробництво, як ми хочемо зробити з “Байрактар”.

— Чи достатньо у нас засобів протиповітряної оборони для того, щоб називати те, що ми маємо, “ракетним щитом”?

— Якщо “ракетний щит” — ракети, які атакують наземні цілі, то недостатньо і ще довго не буде достатньо. Тому що в нас основа ППО — ще радянські старі системи. 

Систем, які нам дали партнери, на жаль, вкрай недостатньо на сьогоднішній день.

Софія СЕРЕДА