Про “Свему”, схеми тіньової приватизації та інвестиційний клімат

Проте мало хто знає, що за брендом стратегічного радянського підприємства вже давно нема колишніх активів і виробництва.

Більше того: з середини 2015 року розпочато процедуру ліквідації у зв'язку з визнанням його банкрутом.

Тимчасом АК “Свема” регулярно потрапляє до приватизаційних списків. От і зараз вона стоїть у планах фонду на грудень.

Таких підприємств, як свідчить проведена нами недавно інвентаризація, чимало. Жоден з голів фонду не хотів взяти на себе відповідальність і просто сказати про те, що деякі з державних підприємств існують лише на папері.

Однак далі з цим тягти просто небезпечно — як для підприємств, які лишаються у держвласності, так і для всього приватизаційного процесу.

Чи можна завадити знищенню держпідприємств і “тіньовій приватизації”?

Навколо кожного об'єкта завжди існував конфлікт інтересів, розворушивши який, можна отримати як мінімум судові процеси і звинувачення у “зраді державних інтересів”, а як максимум — особисті погрози і зрив приватизаційної кампанії.

Останній приклад — ситуація довкола “НДІ електромеханічних приладів”. Фонд давно вже не має презумпції невинності. Воно й не дивно, враховуючи те, як проводилася приватизація, і яке ставлення до неї склалося у суспільстві.

Усі наші волання про те, що 60% вчасно не приватизованих підприємств стають банкрутами, нікого не лякають. Як не лякає і те, що підприємства, які потрапляють у приватизаційних перелік, швидко доводяться до банкрутства і взагалі зникають.

Зате усі бояться самого слова “приватизація”, не розуміючи, що за ним насправді стоїть можливість відродження об'єктів — за наявності правильного інвестора.

Щоб зламати схеми “тіньової приватизації”, і щоби їх злам не залежав від особистості голови фонду та його рішень, слід почати із законодавства.

Брейн-сторм, проведений нами разом з МЕРТ, EBRD, IMF, IFC та USAIDE у межах міжвідомчої робочої групи з питань приватизації, показав: у нашому законодавстві є надто багато дір, які заважають проведенню прозорого приватизаційного процесу. Це стосується не лише питання “тіньової приватизації”.

На базі цього аналізу ми підготували пропозиції до законодавства, аби врятувати хоча б ті підприємства, які вже потрапили до приватизаційного списку.

У першу чергу, ми пропонуємо обмежити діяльність цих підприємств: заборонити здійснювати операції на великі суми без погодження з органами приватизації, у тому числі брати кредити, а також укладати контракти довше, ніж на півроку.

Крім того, якщо підприємство потрапляє до приватизаційного переліку, з цього моменту слід припиняти провадження у справах про банкрутство, якщо вони є, як мінімум, на рік. А також — забороняти його використання як об'єкта застави.

Метою цих вимог є елементарне збереження державного майна — щоб на момент приватизації раптом не з'ясувалося, що приватизовувати вже нічого.

Доцільно включити до контрактів з керівниками держпідприємств, що підлягають приватизації, зобов'язання забезпечити цілісність їх майнових комплексів і встановити повну матеріальну відповідальність за збереження активів.

Слід законодавчо закріпити необхідність і порядок співпраці між державними органами приватизації та державними фіскальними і статистичними органами, щоб ФДМ своєчасно отримував актуальну інформацію про стан держпідприємств.

Якщо уряд схвалить наші пропозиції, їх буде оформлено у вигляді законопроектів з правками до чинного законодавства. Це буде значним кроком до встановлення зрозумілих приватизаційних правил.

Усе-таки я не полишаю амбітну ідею створення Кодексу приватизації — збірки базових документів, які б регулювали усі напрями діяльності фонду: продаж держмайна, оренду, корпоративне управління, регулювання оціночної діяльності.

Це повинні бути нові документи, а не правки до старих, і вони мусять скасувати існуючу нормативну базу. Наразі кількість документів, якими регулюється діяльність фонду, надто велика. Вони суперечать один одному, створюючи плутанину і шпарини для використання у приватних інтересах.

Такий кодекс повинен стати прикладом універсального законодавства, яке буде діяти незалежно від того, хто прийде до влади чи очолить Фонд держмайна.

Якщо ми знайдемо фінансування і почнемо працювати над цим кодексом, то його можна створити до кінця 2016 року. Туди б увійшли і новий закон про концесію, і положення про відбір та оплату послуг радників, і вимоги до інвесторів у площині захисту національних інтересів, і зміна порядку підготовки об'єктів до приватизації.

Тоді залишиться “небагато”: переконати парламент попрацювати на благо інвестиційного клімату країни, а учасників процесу — грати за новими прозорими правилами.

Ігор БІЛОУС, голова Фонду державного майна