“ПриватБанк” роками не може повернути 245 АЗС. На них досі заробляє Коломойський. Що відбувається?

Колись один з найбагатших та найвпливовіших українських олігархів Ігор Коломойський сім місяців перебуває в невеликій камері слідчого ізолятора СБУ в центрі Києва. Туди бізнесмен потрапив у вересні 2023 року через підозру у вчиненні злочину за статтями про шахрайство та відмивання коштів державного Приватбанку. Звинувачення більш ніж серйозне, адже Коломойського можуть позбавити волі на 12 років.

Колись близький до президента Володимира Зеленського олігарх одразу після початку великої війни перетворився на беззаперечного лідера деолігархізації. За відносно короткий термін Коломойський втратив контроль над активами, які оцінюються десятками мільярдів гривень.

У цьому переліку — найбільша видобувна компанія “Укрнафта”, друга за обсягом видобутку приватна газовидобувна компанія “Укрнафтобуріння”, Кременчуцький НПЗ, понад 500 АЗС та нафтобази. Через війну припинила роботу авіакомпанія МАУ, не найкращі часи настали для хімічного та металургійного бізнесів олігарха, а один з найпопулярніших каналів “1+1” почав мовити лише в рамках єдиного телемарафону.

Утім, у портфелі Коломойського залишилися активи, щодо яких держава роками не може поставити крапку. Один з них — 245 АЗС, які на папері давно належать Приватбанку, а фактично зароблять гроші для близьких до бізнесмена структур.

Заправки “Привату”. Як усе починалося

Історія згаданих автозаправних станцій тягнеться з 2016 року, коли Приватбанк належав Ігорю Коломойському та Геннадію Боголюбову, які на двох контролювали понад 90% фінансової установи. Свого часу на виконання вимог Національного банку, ще до націоналізації, Приватбанк поставив собі на баланс 248 АЗС. Ідеться про об’єкти у 21 області, передусім під брендами Avias та ANP.

Після отримання у власність цих заправок колишній менеджмент банку, на той час підконтрольний Коломойському та Боголюбову, одразу ж передав їх у фінансовий лізинг близьким до ексакціонерів структурам. Для цього уклали 22 договори лізингу з 15 лізингоотримувачами. Останні передали станції в суборенду іншим компаніям, також близьким до так званої групи “Приват”.

Тобто колишні акціонери формально виконали вимоги НБУ та передали 248 АЗС на баланс банку, але на практиці зберегли за собою повний контроль над цими активами завдяки договорам лізингу та суборенди. Крім того, як переконують юристи вже державного Приватбанку, умови договорів лізингу були укладені на невигідних для установи умовах.

“Договори дозволяли передавати майно в суборенду без згоди власника, тобто банку. Крім того, за сумнівною схемою були побудовані й лізингові платежі. З 2018 року боржники скорочували покриття боргу за лізинговими платежами, а до 2020 року платежі припинилися зовсім”, — стверджують юристи.

Спроба повернути АЗС

З огляду на невигідні умови лізингу та скорочення платежів у 2019-2020 роках Приватбанк вирішив розірвати договори лізингу. Утім, цей процес застряг у судах. У підсумку за три роки вдалося розірвати лише вісім договорів лізингу з 22-х. Завдяки цьому на баланс банку повернули 65 АЗС, три з яких вдалося продати.

Решта формально перебуває на балансі державної фінансової установи, але фізичного контролю над ними вона не встановила. Тимчасом близькі до Коломойського структури досі користуються 245 заправками. Результат — заборгованість за лізинговими договорами перевищує 12 млрд грн.

Чому не вдається повернути майно

За даними співрозмовників ЕП в банківських колах, протягом останніх трьох років група компаній з орбіти близьких до колишніх власників банку в судовому порядку блокує можливість врегулювання багатомільярдної проблемної заборгованості та повернення фізичного контролю над АЗС. Робиться це шляхом отримання ухвал судів, якими Приватбанку забороняється розривати договори лізингу та повертати собі заправки.

“Суборендарів багато і майже щороку вони змінюються. Позивачів у таких справах понад 50, вони постійно затягують процес, намагаючись зірвати судові засідання. Представникам колишніх акціонерів не цікаво, щоб позови розглядалися по суті, адже всі вони формальні. Чим довше триває розгляд — тим більше часу можна контролювати АЗС”, — кажуть юристи банку.

Адвокати додають, після скасування заходів забезпечення позову опоненти залишають його без розгляду та звертаються до іншого суду. І так по колу. Наприклад, у 2021 році Верховний Суд став на сторону Приватбанку та скасував ухвалу Господарського суду Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду, якими банку було заборонено вживати будь-які дії щодо повернення заправок.

“Однак ще до публікації рішення Верховного Суду ті ж компанії з групи ексакціонерів повторно звернулися з позовом до Господарського суду Києва та вчергове заблокували повернення АЗС”, — розповів співрозмовник ЕП в банку. Усього за останні три роки близькі до олігарха структури реалізовували таку схему чотири рази.

Що далі

Представники державного банку вважають такі заборони незаконними і планують доводити це в судах.

“Юристам Приватбанку вдається успішно оскаржувати ці заборони в апеляційних судах та у Верховному Суді. Маємо надію, що в майбутньому судді не будуть ризикувати ухвалювати сумнівні рішення проти України”, — каже співрозмовник ЕП.

Найближчим часом планується звернення до Вищої ради правосуддя щодо суддів, які, на думку юристів банку, ухвалювали незаконні рішення.

Крім того, на початку 2024 року за заявою Приватбанку було відкрите провадження про банкрутство всіх лізингоотримувачів, які передали АЗС суборендарям.

“Вони намагатимуться і далі затягувати процес, але все це в комплексі має вирішити проблему. Ситуація парадоксальна: держбанк уже кілька років не може розірвати договори лізингу та повернути своє майно.

Завдяки цим АЗС продовжують збагачуватися наближені до відомого олігарха особи, а судова система цьому сприяє. Борг за лізинговими договорами перевищує 12 мільярдів гривень, тому майно важливо повернути у власність банку. Продавши ці АЗС, банк зможе компенсувати ці втрати, що збільшить його прибуток і сплату дивідендів у державний бюджет”, — підсумовує співрозмовник ЕП у банківських колах.