Персональне попередження. Як відомий нафтотрейдер допомагає підтримувати експорт російської нафти та нафтопродуктів в умовах санкцій

 Санкційна боротьба Заходу проти російського нафтового експорту очікувано наштовхнулася на спроби рф усіма шляхами обійти чинні обмеження. Проявом цього став бурхливий розвиток нової мережі торгівлі російськими нафтою та нафтопродуктами та торговельно-логістичних операцій, що порушують чинні санкції. Але контролюючі установи антиросійської коаліції активізували зусилля щодо дотримання учасниками торгівлі чинних обмежень, зокрема механізму граничної ціни.

Внаслідок цього нещодавно декілька танкерів, які регулярно доставляли в Індію російську нафту, зупинилися на шляху до країни. У результаті протягом місяця майже 5 млн барелів російської нафти сорту Sokol не потрапили на індійські НПЗ. Але, оскільки йдеться про величезні обсяги постачань, а отже — і про шалені гроші, на цьому ринку з’являються і зміцнюють свої позиції “тіньові королі”. Причому їхнє сходження до бізнесових вершин розпочалося задовго до російської агресії проти України.

Восени Міністерство юстиції США розпочало розслідування можливої причетності відомого нафтотрейдера пакистанського походження Муртази Лахані до порушення санкцій щодо морського експорту російської нафти і нафтопродуктів, зокрема режиму граничної ціни.

Цей факт одразу привернув медійну увагу до персони Лахані, його бізнесу та історії партнерства з найбільшою російською державною нафтовою компанією “роснєфть”, яка забезпечує майже половину видобутку нафти у рф і 6% — у світі. Особливий інтерес викликала їхня співпраця після введення ембарго ЄС і встановленого коаліцією G7+ механізму цінових обмежень щодо морського експорту російської нафти і нафтопродуктів, якими Захід відреагував на російське повномасштабне вторгнення в Україну. 

Провідні світові медіа регулярно висвітлюють різні аспекти перезавантаження російської торгівлі енергоресурсами, зокрема — релокацію торговельних операцій і появу нових центрів трейдингу, масштабну переорієнтацію морських потоків, схеми обходу й порушення обмежень, зокрема режиму граничної ціни. Однак вперше історія стала персоніфікованою — тепер фокус уваги націлено особисто на важковаговика глобального сировинного трейдингу, який побудував частину свого бізнесу на торгівлі російською нафтою та паливом.

Хто такий Лахані

“ігор сєчін, керівник російської державної нафтової компанії “роснєфть” і давній соратник владіміра путіна, відсвяткував Новий рік на яхті, що стояла на якорі поблизу рукотворного дубайського острова Палм-Джумейра. Більшу частину 2022 року сєчін шукав нових клієнтів, намагаючись долати наслідки західних санкцій проти російського експорту нафти, запроваджених після вторгнення в Україну. Його найважливішим гостем тієї ночі був один із тих, хто допоміг це зробити — нафтотрейдер Муртаза Лахані”, — таким пасажем відкривається журналістське розслідування Bloomberg.

Його шлях до еліти світового нафтотрейдингу розпочався у сировинному трейдері Glencore, відомому своїм закритим, високоризиковим та агресивним стилем бізнесу наприкінці ХХ сторіччя. Майже банальністю стали факти, як засновники трейдера у 1970—1980 годах не гребували торгувати з підсанкційними та диктаторськими режимами, наприклад були єдиними, хто постачав зерно в СРСР, порушуючи західне ембарго, запроваджене після радянського вторгнення в Афганістан.

Після першої іракської війни Лахані представляв інтереси нафтового бізнесу Glencore в Іраку. Тоді Багдаду дозволялося продавати нафту лише через програму “Нафта в обмін на продовольство”, якою керувала ООН. Цей задум фактично провалився, коли Саддам Хусейн знайшов обхідні шляхи експорту, запропонувавши трейдерам платити спеціальний збір його уряду поза програмою ООН. Згодом розслідування ООН розкрило схему незаконного експорту, однак бізнесмену якимось чином вдалося уникнути звинувачень у порушеннях.

Того року Лахані розпочав власний великий проєкт — організував експорт нафти з Іракського Курдистану, отримавши повноваження регіонального уряду автономії керувати цим процесом. Коли масштабні потоки курдської нафти пішли трубопроводами до турецького порту Джейхан, він координував логістику, зокрема доставку вантажів до порту й морські відправлення. Впливовість персони Лахані найповніше розкрилася згодом, коли з’ясувалося, що бізнесмен фактично адміністрував мільярдні трансакції між курдським урядом і провідними трейдерами через рахунок однієї зі своїх компаній у ліванському банку.

Серед цих трейдерів була і “роснєфть”. На той момент Лахані і російський гігант уже розвивали взаємодію, яка розпочалася після призначення сєчіна керівником “роснєфті” у 2012 році. Вважається, що саме Лахані допоміг росіянам розширити діяльність у Курдистані. Згодом він почав активно консультувати кремлівських партнерів. Як свідчать джерела Bloomberg, “його слово мало таку вагу, що працівникам “роснєфти” регулярно наказували звертатися до нього за порадою, перш ніж проводити трансакцію”.

“Відносини Лахані з “роснєфтью” поглибилися 2019 року, коли російська компанія спробувала експортувати нафту з Венесуели, нафтова галузь якої перебувала під санкціями США. Лахані знайшов покупців і допоміг транспортувати нафту”, — зазначає The Wall Street Journal. Однією із ланок цих операцій була перевалка вантажів із танкера на танкер в Атлантиці поблизу західного узбережжя Африки. Представники Лахані тоді запевняли, що венесуельські угоди законні. Зрештою, M&M припинила цю діяльність, коли США запровадили санкції проти трейдингового підрозділу “роснєфті” — швейцарської Rosneft Trading SA, одного з найбільших постачальників венесуельської нафти.

Однак взаємодія Лахані із “роснєфтью” не обмежувалася його роллю фіксера у проблемних юрисдикціях — бізнесмен нарощував торгівлю продукцією самого російського виробника. Цю співпрацю M&M відкрито декларувала до лютого 2022 року. Наприклад, у рекламному оголошенні групи в галузевому виданні The Energy Year 2021 року зазначено, що M&M була “найбільшим постачальником морського експорту нафтопродуктів “роснєфті” у 2020 році”. Того року компанія продала понад 13 млн тонн нафтопродуктів. А загалом група щороку організує постачання у власних інтересах та інтересах своїх клієнтів приблизно 30 млн тонн нафти, нафтопродуктів та інших вантажів.

Дубай замість Женеви, ноунейми замість Trafigura і Vitol

Оскільки Лахані розбудував значну частину свого бізнесу довкола “роснєфті”, зрозуміла його зацікавленість захистити джерело своїх прибутків і допомогти кремлівським друзям адаптуватися до режиму санкцій.

Коли Швейцарія приєдналася до санкцій проти москви, значна частина торгівлі російською сировиною перемістилася в Азію, зокрема до ОАЕ, які відразу назвали “новою Швейцарією” російського сировинного трейдингу. Нині операції здійснюються переважно через невеликі фірми з непрозорою структурою власності, засновані в Дубаї або інших містах країни.

Кілька місяців тому Financial Times повідомило, що еміратську реєстрацію мали 8 із 20 найбільших трейдерів російської нафти та 10 із 20 найбільших трейдерів нафтопродуктів у січні — квітні 2023 року. При цьому видання вперше звернуло увагу, що існує група нових компаній — Tejarinaft FZCO, Amur Trading FZCO і Amur Investments FZCO, які торгують виключно продукцією “роснєфті” і поступово замінили глобальних трейдерів Trafigura і Vitol після запровадження санкцій.

Це спостереження розвиває Bloomberg: після вторгнення значна частина торгівлі продукцією “роснєфті” здійснюється через мережу нещодавно заснованих трейдерських фірм еміратської юрисдикції. І називає найбільш помітними серед них уже згадану Tejarinaft FZCO, а також Fossil Trading FZCO і Amur II FZCO. “Лакхані брав участь у створенні цих компаній і відіграє роль в управлінні їхньою діяльністю, хоча офіційно ними не володіє”, — наводить агентство свідчення декількох обізнаних джерел.

За інформацією агентства, відкрити низку еміратських фірм допомогли ключові партнери Лахані: ліванський нафтотрейдер Едвард Газаль і громадянин Марокко Хічам Фізазі. Перший пару років пропрацював у сингапурському офісі M&M, а у квітні 2022 року заснував Tejarinaft. Другий зареєстрував декілька компаній і фігурує директором тієї таки Tejarinaft і вищезгаданих Amur Trading (заснована в Дубаї у серпні 2022-го) та Amur Investments Limited (заснована в Абу-Дабі у вересні 2022 року).

Сформована Лахані мережа також охоплює нафтопереробні заводи (НПЗ) Індії, еміратських банкірів і російських юристів, які допомогли “роснєфті” створити альтернативний спосіб оплати, що обходить долар США. Морська логістика спирається на судноплавних операторів з ОАЕ, Греції, Азербайджану.

Через своїх юристів Лахані заперечив причетність як до зазначених вище компаній, так і до торгівлі та транспортування російської нафти і нафтопродуктів після запровадження санкцій. M&M окремо повідомила, що припинила торгівлю нафтопродуктами російського походження у лютому 2023 року. Така категоричність може навіть насторожити, адже торгувати російською нафтою і паливом законно поза межами системи санкцій.

Провал політики граничної ціни та спроба реабілітуватися

Нагадаємо також про іншу проблему — низьку ефективність санкцій, зокрема механізму обмеження ціни. Джерела агентства розкривають реальні настанови щодо його реалізації. Сказане ними фактично доводить, що Вашингтон володів інформацією про порушення “цінової стелі”, однак карати порушників не було першочерговим завданням — пріоритет надавався уникненню розривів постачання та захисту від цінових гойдалок.

Ситуація погіршилася влітку, коли Саудівська Аравія і росія спільними зусиллями в рамках ОПЕК+ зменшили експорт нафти, щоб стимулювати цінову кон’юнктуру. Причому цей крок вони публічно обговорювали протягом кількох попередніх місяців. З кінця липня ціни пішли вгору, відтоді флагманський російський сорт Urals дедалі частіше продавався вище верхньої межі $60 за барель. У результаті наприкінці вересня голова американського Мінфіну Джанет Єллен вперше публічно визнала, що механізм обмеження ціни втратив ефективність. І висловила готовність відреагувати.

Нині, певно, доводиться констатувати фактичний провал політики граничної ціни. Як повідомив нещодавно європейський високопосадовець у коментарі FT, у жовтні майже кожна морська партія російської нафти продавалася вище $60 за барель.

Спроба Вашингтона відреагувати корелюється із заходами ЄС проти обходу граничної ціни у 12-му пакеті санкцій. Брюссель ухвалив жорсткіші вимоги до контрольної звітності, щоб унеможливити спроби приховати реальну ціну нафти, а також посилив систему виявлення танкерів, які здійснюють оманливу активність, зокрема перевалюють вантажі із судна на судно (щоб “завуалювати” походження або пункт призначення вантажу), і маніпулюють сигналами транспондера. Запроваджено також моніторинг продажу вживаних танкерів третім країнам, щоб контролювати можливості формувати “тіньовий” флот.

Попри активізацію ефективність механізму граничної ціни залишається сумнівною, оскільки можливості його застосування звужуються. До прикладу, останні місяці страхові послуги коаліції G7+ використовували лише 25—30% танкерів, що перевозили російську нафту. Наскільки дієздатними будуть нові європейські санкції? До якої критичної межі можна буде карати порушників, щоб підтримувати прийнятний баланс обсягу та ціни в умовах, коли рф підтискатиме ринок скороченням експорту? Можливо, росіянам буде достатньо наявного “тіньового” флоту?

На жаль, через втрату ініціативи механізм цінової стелі сьогодні фактично став інструментом обмеженого впливу, яким можна хіба що періодично “тегати” Лахані або грецьких судновласників, намагаючись тримати ринок “у правильному тонусі”.

Фактор Індії

Не можна обійти увагою особливу роль Індії у нафтовому експорті рф. Після азійського розвороту російських потоків країна фактично стала великим нафтопереробним заводом російської нафти й почасти нафтопереробною філією самої рф.

До речі, принаймні три з восьми заблокованих американцями танкерів доправляли російську нафту до цієї країни. Судна обслуговували контракт “роснєфті” та найбільшого державного індійського нафтопереробника Indian Oil Corporation (IOC), транспортуючи нафту з далекосхідного проєкту “Сахалін-1”.

Чимало рейсів танкерів із російською нафтою завершується у портах західного індійського штату Гуджарат — Сікка та Вадінар. Ці глибоководні нафтові порти обслуговують розташовані неподалік два найбільші НПЗ країни, а також підприємства згаданого держвиробника IOC.

Порт Сікка обробляє вантажі найбільшого у світі комплексу нафтопереробки Jamnagar Refinery (річна потужність — понад 35 млн тонн), яким володіє Reliance Industries. Неподалік розташовано порт Вадінар, який обслуговує другий за величиною НПЗ країни Vadinar Refinery (річна потужність — 20 млн тонн), що належить Nayara Energy. “роснєфть” фактично контролює цього виробника, володіючи найбільшою часткою Nayara Energy — 49,13%.

Дані Kpler свідчать, що цього року Vadinar Refinery імпортував 60% нафтової сировини з рф, Jamnagar Refinery — більше третини. Крім трьох зазначених компаній, російську нафту також імпортують інші індійські переробники через інші порти.

Наскільки рекордно Індія поглинає російську нафту, майже настільки країна збільшує потоки нафтопродуктів до Європи та США. Протягом останнього року, приміром, збільшення експорту індійського дизельного палива на європейський ринок знаменується рекордними показниками кожні два-три місяці. І це раллі триває: у листопаді постачання сягнули нового максимуму — 305 000 барелів на добу, свідчать дані Kpler.

Отож, коли офіційні структури Лахані заперечують постачання російської нафти та нафтопродуктів, залишається принаймні питання продажу й логістики індійських продуктів переробки російської нафти. Це, зокрема, стосується індійського заводу “роснєфті”, який працює як окремий бізнес-проєкт усередині нової системи торгівлі. Причому в умовах, коли багато провідних трейдерів і банків відмовилися співпрацювати з Nayara Energy через російських акціонерів і ризик санкцій.

Як Лахані надалі розвиває бізнес

Тим часом високоадаптивний трейдерський бізнес використовує трансформацію ринку, щоб посилити свої позиції. Це особливо стосується тих досвідчених гравців, яким звично діяти на межі прозорого ринку та трейдингового “даркнету”.

З усього обсягу російської нафти і нафтопродуктів, що продається нині через ОАЕ, приблизно десята частина фізично потрапляє до країни — вантажі акумулюються у найбільшому еміратському нафтовому порту Фуджейра на узбережжі Аравійського моря. Останнє десятиліття порт динамічно розвивається, ставши стратегічним хабом нафтової торгівлі та бункерування.

Переорієнтація російських потоків додала потужного імпульсу порту, який став також центром змішування вантажів і перевалки із судна на судно. Підвищеним попитом користуються як послуги зберігання, так і сама термінальна інфраструктура. Нині це дуже щільний і дорогий ринок термінальних активів: охочих продати небагато — власники зосередилися на інвестиціях у розширення потужностей.

Сховища GTIF більш ніж удвічі збільшують наявні потужності зберігання M&M. Станом на 2021 рік група володіла двома терміналами в Середземномор'ї (Греція, Мальта) й одним у Південно-Східній Азії (М’янма) загальною місткістю понад 300 000 кубометрів. Тепер Лахані законектив свою термінальну мережу активом у ключовому регіоні, який суттєво розширить операційні можливості на багатьох векторах експансії.

За тиждень після офіційного оголошення про купівлю Лахані заснував компанію Mercantile & Maritime Terminals Limited. Схоже, після впорядкування судноплавного сегмента саме час консолідувати термінальні активи.

Сам Лахані тепер більше часу проводить на Близькому Сході, розповідають джерела Bloomberg. Бізнесмен перемістив деякі операції зі свого офісу в Лондоні, заявивши, що британська юрисдикція перестала бути придатною для його торговельної діяльності. А довершують картину свідчення інших джерел: нещодавно бізнесмен приватно висловив бажання розвивати торгівлю російською нафтою і додав, що нинішні зміни знаменують можливість стати лідером ринку.

Олег ПАНАСЕНКО