Пан іпсошник: “І ми, і вони зараз однаково психологічно виснажені й утомлені. Хто встоїть — того буде перемога”

Я працюю спеціалістом з інформаційно-психологічних операцій. Більшість людей неправильно розуміють цей термін і називають ІПСО будь-яку неприємну інформацію в інтернеті. Насправді це сплановані дії підготовлених спеціалістів, аби змінити чи сформувати думку населення ворожої країни. Наприклад, ми можемо переконати ворога, що ЗСУ буде висаджуватись у Воронежі космічним десантом з Марса, бо тоді нам буде легше діяти на інших, реальних напрямках. Ми робимо так, щоб населення Росії повірило в це.

Я почав сперечатися з росіянами в інтернеті ще 2015 року. Тоді дізнався про злочини росіян, розстріли наших військовополонених, зґвалтування, і це штовхало діяти. Допомогла освіта юриста, адже я вмів аналізувати інформацію, збирати докази, шукати факти. За допомогою цих фактів впливав на думку росіян і почувався долученим до війни як громадянин. Я вивчив їхні моделі поведінки, аргументи, відповіді, тому вести такі бесіди було легко. У мені поступово формувався іпсошник, з’являлися навички. Навіть кілька разів оплатив курси з психології, щоб робити це краще. З часом російська влада почала визнавати свої злочини, міняти концепцію щодо України, тому тепер я використовую ці зізнання як докази. Можу сказати: “Чекай, але ж Гіркін спочатку спростовував, а потім сам зізнався в тому, що…”

Для такої роботи мусив глибоко вивчити їхню логіку і звички. Тому постійно дивився їхні фільми, серіали, програми на телебаченні, варився в їхньому інфопросторі багато років. Я бачив на власні очі, як у них ішла ідеологічна накачка, як формувалося їхнє злочинне мислення. У 2022 році цей процес завершився. У країні лишилися ті, хто підтримує війну або вважає себе безсилими гвинтиками.

Підтримують війну там по-різному. Одні взяли рюкзаки й пішли добровольцями на фронт. А інші — так звані скуфідони. Ця назва пішла від прізвища одного ватного адміна славнозвісного сайту “Двач”. Це в основному чоловіки 35—50 років, які не слідкують за собою, дивляться програми пропагандистів на телебаченні, у соцмережах і концентрують у собі ненависть.

Влада Росії шалено накачує населення ідеологією — фінансує серіали, фільми, підтримує музичних виконавців. Один такий фільм — про російського військового, схожого на Джеймса Бонда “на мінімалках”. Він накачаний, має гарне личко, уміє поводитися зі зброєю, його люблять жінки. Меседж фільму: вступай до армії Росії — і перед тобою будуть відчинені всі двері.

Це цікава робота, але вона психологічно виснажує. Ти маєш дивитися весь цей пропагандонський шлак, мислити як ворог, вивернути мізки й майже весь час проводити в телеграм-каналах для відвертих покидьків. Особливо важко вдавати із себе ворога, коли хтось каже про свою проукраїнську позицію, про злочини росіян. Ти маєш разом зі всіма хейтити таку людину, ображати її.

У 2022-му приєднався до команди, ми почали працювати з нуля. Я усвідомив, що за ці роки отримав потрібну й складну професію.

Людям важко починати роботу в ІПСО. Ти маєш бути стресостійкою, творчою, ерудованою людиною, управним осінтером. Повинен імпровізувати, бо в нашій роботі майже не буває стандартних сценаріїв, кожного разу потрібно думати, шукати інформацію, швидко приймати рішення.

До того ж слід добре знати ворога. Кожна російська інтернет-спільнота має свою мову, сталі вирази, неявні знаки приналежності. Аби не викликати підозри і якісно виконувати роботу, у цьому середовищі необхідно стати своїм, провести місяці, а краще роки. Правильно розмовляти, використовувати потрібні слова, знати абревіатури й спеціальні терміни для роботи в чатах для військових, швидко відповідати на перевірчі запитання адмінів або в суперечках. Треба бути стійким до ненависті і ворожої пропаганди. Завдяки своєму досвіду я вивчав нові спільноти за пів дня й успішно працював.

Ворожі іпсошники намагатимуться тебе вирахувати, упіймати на слові. Ти маєш розробити і добре вивчити свою легенду. Тебе можуть спитати, з якого ти міста, і щоб пройти перевірку, недостатньо лише подивитися на карту. Можуть спитати район, вулицю, зупинку транспорту поблизу. А ще можуть запропонувати живу зустріч. Іноді цілком серйозно, іноді це лише перевірка, але в обох випадках дивитимуться на твою реакцію.

Навесні 2022-го ворожі іпсошники шукали нас у чатах, а якщо підозрювали, слали десятки фото і відео з трупами українських солдатів. Потрібно було стримувати емоції і писати: “Круто! Так їм і треба!”. Мені було фізично важко написати таке. 

ІПСО — це дивна робота. Іноді ми робимо добро росіянам. Наприклад, в одному російському місті влада відремонтувала школу в листопаді, бо ми підбурювали населення й вимагали офіційної відповіді від міського голови. Одного разу довелося подавали заявку на ремонт вуличного освітлення, шукати для цього інформацію про проблеми міста у “Вконтактє”. Потім міська влада звітувала нам про виконані роботи. Ми жартуємо в команді, що зробили для росіян більше, ніж вони самі.

У них зараз доволі песимістичні настрої, особливо на окупованих територіях. Загарбники і колаборанти бояться, що скоро доведеться звідти [забиратися]. І ми, і вони зараз однаково психологічно виснажені й утомлені. Хто встоїть — того буде перемога. Вони не сліпі — бачать і труни, і невдачі на фронті. Ефект ідеологічної накачки почав спадати, наступає похмілля. Найбільш довірливі вже пішли на фронт і померли, лишилися помірковані. Навіть пропагандистські блогери занили, що все погано. Населення боїться потрапити в армію, померти або повернутися калікою.

Влада намагається зробити героїв з “учасників СВО”, але люди не вірять, “ветеранам” погрожують, іноді б’ють їх. Побутові конфлікти стають широко відомими, ставлення до “ветеранів” гірше й гірше. Росіяни не відчувають, що завдячують цим людям особистим життям, не готові поступатися їм місцем і давати привілеї. Додому повертаються “вагнерівці”. Засуджений до довічного ув’язнення вбивця повертається “героєм” у своє село. Звісно, місцеві жителі не раді йому. Дехто з “вагнерів” уже встиг зґвалтувати чи вбити знову й повернутися до в’язниці.

Населенню Росії нав’язують перемогу, але росіяни не дуже в це вірять. Найбільше по настроях вдарили заяви влади про те, що демобілізації більше не буде і війна триватиме щонайменше до 2025 року.

Аліна САРНАЦЬКА, сержант ЗСУ