Криза поширює вірус євроскептицизму

Політолог Хозе Ігнасіо Торребланка порівнює євроскепсис з вірусом, впливу якого важко уникнути. За словами іспанського політолога, цією інфекцією уже заразився увесь континент. Рівень довіри громадян до Європейського Союзу у період з 2009 по 2012 рік суттєво знизився. За даними останнього опитування “Євробарометр”, здійсненого на замовлення ЄС, особливо це проявляється у південно-європейських країнах, уражених програмами реструктуризації та боротьбою з наслідками економічної кризи.

В Іспанії Євросоюзові як інституції довіряє лише 20 відсотків опитаних, хоча у 2009 році їх було близько 56%. Змучені кризою італійці також стали євроскептиками — рівень їхньої довіри до європейської спільноти знизився за той же період з 52-х до 31-го відсотка. Європейський Союз втрачає підтримку і в країнах з відносно стабільною економікою. Так, у Німеччині спільноті нині довіряють близько 30 відсотків опитаних. З 2009 цей показник знизився на 14 пунктів. У Франції рівень довіри знизився на 8 пунктів і становить нині 34 відсотка. 

Водночас, втрата довіри до ЄС у період кризи відбувається на тлі втрати довіри до національних урядів. Зокрема, іспанці довіряють владі у Мадриді ще менше, ніж брюссельським чиновникам — 11 відсотків проти 20. Така сама ситуація і в Італії — тут власному уряду довіряють лише 17 відсотків громадян (ЄС довіряє 31).

“Безальтернативність” як загроза демократії

“Найбільше оглядачів здивувало те, що майже всі європейці бачать себе жертвами кризи”, — наголошує Хозе Ігнасіо Торребланка, аналітик “Євробарометру”. За його словами, це стосується громадян як тих країн, які підживлюють грошима кризові країни, так і останніх. “Люди бояться майбутнього, страшаться за свої робочі місця та рівень життя. Вину за кризу вони покладають на Європу”, — вважає європарламентарка від соціал-демократів Ютта Штайнрук. На її думку,  таке враження — “ в усьому винна Європа” — посилюють  політики та масс-медіа.

“Є велика залежність між економічною ситуацією та довірою до ЄС”, — стверджує політолог Торребланка. Втім, вважає він, сама проблема залягає ще глибше: “Люди мають відчуття, що вони втратили контроль над ситуацією. Вони вимушені приймати речі, які їм подаються як безальтернативні”. Німці повинні підтримувати все нові кредитні пакети, південно-європейці — все нові програми економії. “Це підточування демократії”, — наголосив політолог і додав, що в демократичній системі завжди має місце альтернатива. Найбільша загроза, каже він, полягає у тому, що рятуючи євро, Європа втрачає громадян.

“На жаль, ми дуже довго говорили про те, що ситуація безальтернативна”, - констатує Райнер Віланд, віце-президент Європейського парламенту. Представник християнських демократів перебуває у таборі рятівників євро. Він тішиться, що такої позиції дотримується більшість німецьких політиків. Незважаючи на це, в майбутньому треба більше обговорювати різні опції. “Альтернатива є завжди”, — наголошує політик. Наприклад, німці можуть відмовити у допомозі державам, що “летять в трубу”. Та й останні повинні дати раду негативним наслідкам такого рішення.

Незадоволення — так, вихід — ні

До цього часу ні в Німеччині, ні в Іспанії немає критичної кількості громадян, які б виступали за вихід їхніх держав зі складу Європейського Союзу. Водночас більшість опитаних у цих країнах висловили незадоволення політикою урядів, спрямованою на подолання кризи. Зокрема, через те, що в кризових країнах досі відсутні видимі результати програм економії. Іспанія, наприклад, перебуває у стані рецесії, рівень безробіття сягнув 27 відсотків, серед яких більшість становить молодь. Водночас більшість німців сумніваються у необхідності запровадження нових кредитних програм, які вимагають дедалі більших коштів від платників податків.

“Ідея солідарної Європи розвалюється, — зазначає Ютта Штайнрук. — Люди знову починають не довіряти один одному, повертатись до старого образу ворогів. В історії таке стається не вперше, що політичні екстремісти використовують такі ситуації на свою користь”. Райнер Віланд дотримується схожої думки: “Небезпека однозначно полягає у тому, що люди шукають рецептів у популістів”. Уже зараз налаштовані вороже до Європи популістичні партії у таких країнах, як Греція чи Італія, випливають нагору. Навіть в Німеччині нещодавно засновано партію, основна програмна мета якої — відмова від євро.

Застуги ЄС уряди приписують собі

Небезпека втрати Європою підтримки населення, каже Віланд, вже є очевидною. Що робити? “Ми повинні говорити про позитивні речі, адже цього робиться замало. Нині дуже багато тих, хто на всі запитання відповідає “так, але…” . Ситуація на континенті надзвичайна”. Водночас, вона все ще залишається мирною.

Соціал-демократ Штайнрук вимагає, перш за все, чесності щодо майбутнього Європи. “Добро, яке виходить з Європи, треба називати своїм іменем. Часто забувають, що наші робочі місця та рівень благополуччя залежать саме від неї”. Проблемою є і те, що політики національного рівня успіхи ЄС приписують собі, водночас за помилки Євросоюзу роблять відповідальними Брюссель. А це — старий зразок для пояснення недостатньої популярності ЄС.

Втім, для пояснення того, чому ЄС втрачає довіру, цього недостатньо. Жозе Ігнасіо Торребланка, перше за все, говорить про кризу легітимності. “Тому-то ми й повинні посилювати демократію”, — наголошує політолог. Причетність до ухвалення рішень має стати відчутною — як на національному, так і європейському рівнях, вважає Торребланка.

За його словами, ситуація, коли рішення ухвалюються за зачиненими дверима технократами з єврогрупи, і лише затверджується національними парламентами, є неприйнятною. Зміна таких структур, переконаний політолог, нейтралізує вірус євроскепсису.

Нільс НАУМАНН, Олена ПЕРЕПАДЯ