Хто, як і коли відшкодує втрати від розсипаного українського зерна

Польські фермери офіційно подовжили протести та блокаду кордону з Україною до кінця квітня поточного року. При цьому український бізнес уже втратив через страйки на кордоні з Польщею понад 1,5 млрд євро, а Україна — близько 8 млрд грн митних платежів. І це мова лише про збитки від простою, втрат же від розсипання зернових і псування вагонів досі ніхто не рахував. Звісно, держави намагаються реагувати на ці кричущі випадки. Наприклад, посольство України в Польщі надіслало офіційну ноту до польських органів влади через пошкоджені вантажні залізничні вагони та зіпсований український ріпак, а в Польщі почали відкривати кримінальні провадження щодо випадків псування українських вантажів на кордоні, але левова частка клопоту із доведення та стягнення збитків із протестувальників, які перейшли межу, однаково лягає на плечі бізнесу. І тут усе не так просто, як переконує нас вітчизняне Мінагрополітики.

Абстрагувавшись від негативних емоцій, які викликають такі дії, суто з юридичного погляду, процедура відшкодування збитків за пошкоджений товар у кожному конкретному випадку залежатиме від домовленостей, досягнутих між учасниками правовідносин.

Перше, що необхідно з’ясувати, — а кому ж завдано збитків?

Ризики втрати чи пошкодження товару переходять від продавця до покупця, але момент переходу цих ризиків залежить від домовленостей, досягнутих сторонами угоди, та обраних сторонами умов поставки, передбачених правилами Incoterms у відповідній редакції. Наприклад, за умови поставки FCA всі ризики лягають на продавця, а за умови поставки FOB, навпаки, всі витрати і ризики на покупцеві. Але в реальності умов поставок значно більше (якісь більше підходять для сухопутних перевезень, інші — для морських, окремі — майже універсальні), як і різних нюансів, зокрема ризик під час перевезення може переходити від продавця до покупця на різних етапах транспортування. Від купи цих нюансів може залежати, хто ж у конкретному випадку є потерпілою стороною. Втім, зазвичай хоч і різною мірою потерпілими будуть і покупець, і продавець.

Крім цього, правовідносини за договором поставки зазвичай ускладнюються участю третьої особи — перевізника, якому, найшвидше, також завдано збитків. Мова про перешкоджання у здійсненні господарської діяльності, порушення термінів і планів доставки, додаткові витрати на водія, упущену вигоду через неможливість виконати контракти, зіпсований транспорт тощо. Тож, як бачимо, зазвичай ідеться не про одного, а про цілу групу осіб, яким було завдано збитків у процесі псування експортних поставок.

Друге — хто ж ці збитки буде відшкодовувати?

Зрештою, відшкодовувати збитки має особа, яка їх завдала. Заступник міністра аграрної політики та продовольства України в ефірі Національного телемарафону запевнив, що в Польщі в межах низки кримінальних проваджень здійснюються розслідування щодо випадків псування українських товарів. Не будемо применшувати дієвість польських правоохоронних органів і впевнені, що винних осіб буде встановлено. Але, враховуючи презумпцію невинуватості, у будь-якому разі групі потерпілих доведеться чекати обвинувального вироку польського суду, перш ніж починати будь-які процедури із відшкодування.

 

Тож про всяк випадок згадаємо про альтернативні методи отримати відшкодування шкоди потерпілими покупцем та/або продавцем

Перший — це отримання страхової виплати у випадку, якщо вантаж було застраховано. В українському інтернет-просторі зустрічаються твердження, що страхові виплати отримати неможливо, оскільки дії польських мітингувальників є форс-мажорними обставинами щодо страховика, але нагадуємо, що вплив форс-мажорних обставин звільняє від відповідальності за невиконання зобов’язання, але не звільняє від виконання цього зобов’язання. Насправді проблемними питаннями для отримання страхової виплати буде те, чи є такий випадок страховим і чи було страхувальником дотримано вимог щодо повідомлення страховика про настання страхового випадку. Найшвидше, відповіді на такі запитання буде надано в судовому порядку.

Другий метод — це отримання відшкодування від перевізника у випадку, якщо за договором перевезення на перевізника покладено обов’язок здійснити таке відшкодування та за умови, що потерпілий доведе, що збитки завдано саме з вини перевізника (що насправді є досить складним процесом, враховуючи необхідність довести склад правопорушення).

У будь-якому разі в особи, яка відшкодувала шкоду потерпілому, є право регресу, тому зрештою відшкодовувати збитки буде особа, яка їх завдала, коли таку буде встановлено вироком суду. Тобто ми все одно повертаємося до швидкості й ретельності тих судових процесів, які проходитимуть у Польщі над мітингувальниками.

Чи можуть вони взагалі заборонити експорт нашого зерна через якість?

Дійсно, у медіапросторі деяких європейських країн, зокрема у Польщі, Словаччині, Болгарії, Румунії, Угорщини, час від часу з’являється інформація про те, що українське зерно не відповідає стандартам ЄС, неякісне, з пліснявою, хворобами, пестицидами і навіть отруйне.

Здається, готовий набір аргументів для заборони імпорту зерна до цих країн. Але, з юридичної точки зору, все це позбавлене будь-якого змісту. Як в Україні, так і в країнах Євросоюзу існують порядки приймання товару за якістю. Якщо поставлене зерно не відповідає характеристикам, які сторони погодили у договорі, то покупець має право відмовитися його приймати, не сплачувати за поставку або вимагати повернення вже сплачених за нього коштів, отримати відшкодування збитків та штрафні санкції. Крім того, на постачальника у цьому разі ляжуть витрати на транспортування такого товару. Тому поставка неякісної продукції потенційно має більше негативних наслідків для українських постачальників, аніж для європейських покупців. Тож цілком логічно, що українські аграрії, не будучи впевненими у якості власної продукції, не брали б на себе таких ризиків.

Та й наразі очевидно, що протест польських фермерів спричинено не якістю зерна, яке перевозиться, і не умовами роботи польських перевізників, а загальним невдоволенням польського фермерства від “Зеленої угоди” ЄС як такої та відкритого кордону для українських постачальників, на яких вимоги “Зеленої угоди” не поширюються. Тобто йдеться про конкуренцію, яка, на переконання протестувальників, викривлена через рішення європейської влади, а отже, протест має суто політичне підґрунтя.

Маємо надію, що все ж таки здоровий глузд переможе — українська влада, влада ЄС, польський уряд і польські фермери зрештою досягнуть порозуміння. І дуже сподіваємося, що винних в очевидно протиправних діях осіб буде притягнуто до відповідальності, адже саме від цього зрештою залежатиме можливість відшкодувати бодай якісь втрати наших експортерів і перевізників. 

Максим БОЯРЧУКОВ, керуючий партнер юридичної компанії “Максим Боярчуков та Партнери”