ГТС: чергова спроба “дерибану”

Газотранспортна система України є складовою економічної стабільності та економічного потенціалу України.

Держава залишається єдиним власником цього стратегічного об'єкта.

Це дає їй можливість залишатися активним учасником міжнародних процесів і впливати на європейський ринок транспортування енергоносіїв.

Приватизація ГТС та можливість її передавання в управління третім державам несе в собі небезпеку для економічної та енергетичної незалежності, є зрадою державних інтересів і загрозою національній безпеці.

Законодавча ініціатива Кабінету міністрів “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою реформування Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” — реєстраційний №2937 — є антидержавною та такою, що підриває економічний потенціал України.

Жодного реформування в законопроекті уряду нема, є лише намір здати газотранспортну систему, а разом з нею — і національні інтереси.

Автори законопроекту у пояснювальній записці посилаються на вимоги директиви 2003/55/ЄС і директиви 2009/73/ЄС, згідно з якими українське законодавство повинно бути приведене до норм законодавства європейського товариства.

Проте автори не згадують, що 2012 року було ухвалено закон “Про трубопровідний транспорт”, який відкриває всі можливості для реалізації директив ЄС. Водночас цей закон забороняє приватизацію державних підприємств, дочірніх підприємств “Нафтогазу” і можливість їх передавання в управління третім державам.

Зрозуміло, що таке реформування суперечить “державницькій” політиці влади. Тому Кабмін і вніс законопроект №2937, яким планується зняти мораторій на приватизацію та створити передумови для можливого передавання ГТС в управління третім державам чи групам осіб.

Роз'єднання вертикально-інтегрованих енергетичних компаній справді є вимогою ЄС, яка має на меті удосконалити та покращити енергетичний ринок.

Наші європейські партнери переконують, що розділення видобувних потужностей, постачальників і розподільних мереж сприятиме кращій інтеграції національних енергокомпаній в загальноєвропейський електроенергетичний і газовий ринки.

За таких умов існує доцільність ліквідації надбудов на зразок “Нафтогазу” і утворення окремих структур. Саме ці новоутворені державні компанії повинні займатися видобутком, транспортуванням та постачанням енергетичної сировини. Проте директиви ЄС жодним чином не твердять про доцільність їх приватизації.

Владні олігархічні кола не зацікавлені у реформуванні “Нафтогазу”, а ставлять собі за мету тільки приватизацію. Законодавча ініціатива Єврокомісії, “третій енергетичний пакет”, використовується як ширма для встановлення контролю над стратегічними галузями: видобутком і транспортуванням газу та нафти.

P.S. Законопроект №2937 не винесли на розгляд парламенту тільки тому, що влада не має необхідної кількості голосів. Для багатьох народних депутатів це голосування таки стане випробуванням на опозиційність.

Ігор ВАСЮНИК, народний депутат, член комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки