СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 19 лютого 2007 р. № 56-р

КОНЦЕПЦІЯ
реформування податкової системи України

I. Основні передумови реформування податкової системи

Реформування податкової системи проводитиметься до 2015 року виходячи із стратегічних цілей — побудови соціально-орієнтованої конкурентоспроможної ринкової економіки та інтеграції у європейське співтовариство відповідно до положень Конституції України, Універсалу національної єдності, завдань, передбачених проектом Державної програми економічного і соціального розвитку на 2007 рік, а також Прогнозу показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2008—2010 роки, схваленого постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2006 р. № 1359.

Оцінка та перспективи реформування податкової системи

В Україні створено податкову систему, яка за своїм складом та структурою подібна до податкових систем розвинутих європейських країн. Закони з питань оподаткування розроблено з урахуванням норм європейського податкового законодавства, а також аспектів податкової політики ГАТТ/СОТ та інших міжнародних економічних організацій.

На відміну від країн ЄС податкова система України не є інструментом підвищення конкурентоспроможності держави, не сприяє зростанню економічної активності суб’єктів господарювання. Існуюча система формування державних доходів відображає недосконалість перехідної економіки та має переважно фіскальний характер. Ринкове реформування економіки супроводжувалося неодноразовими спробами удосконалити податкову систему шляхом прийняття окремих законодавчих актів, що були недостатньо адекватними стану економіки, характерними рисами якої є структурні диспропорції, наявність значних обсягів тіньових оборотів, платіжна криза.

Разом з тим Україна підтримує стосунки у сфері оподаткування з іншими державами, які застосовують діючі в усьому світі стандарти, розроблені Організацією економічного співробітництва та розвитку і Організацією Об’єднаних Націй, завдяки чому забезпечується адаптація законодавства України у сфері міжнародного оподаткування до законодавства інших країн.

Україна уклала 60 міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування практично з усіма країнами СНД, Європи, багатьма країнами Азії, Північної та Південної Америки і кількома країнами Африки, з яких 55 укладено за роки незалежності України, а 5 — успадковані від колишнього СРСР (відповідно до Закону України “Про правонаступництво України”). Вони охоплюють найбільших торговельних та інвестиційних партнерів України.

Основними завданнями реформування податкової системи України є зниження податкового навантаження на економіку. У результаті здійснення послідовних заходів, спрямованих на виконання цього завдання, зменшено ставки таких основних податків, як на додану вартість — з 28 до 20 відсотків, на прибуток підприємств — з 30 до 25 відсотків, запроваджено плоску шкалу оподаткування доходів громадян за ставкою у розмірі 15 відсотків (з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2006 р. — 13 відсотків) і зменшено нарахування на фонд заробітної плати. У деяких країнах ЄС також здійснено перехід до пропорційного оподаткування доходів громадян, однак за значно вищою ставкою, зокрема в Естонії — 24 відсотки, Латвії — 25 відсотків, Литві — 33 відсотки, Словаччині — 19 відсотків. Ставка, за якою справляється податок з доходів фізичних осіб в Україні, значно менша ніж у державах — членах ЄС.

Водночас в Україні найнижчі ставки акцизного збору. Акцизний збір у Франції, Великобританії, Португалії, Німеччині та Мальті на тютюнові вироби становить понад 60 відсотків вартості товару, тоді як в Україні — від 15 до 21 відсотка.

Ставка податку на прибуток підприємств менша ніж у розвинутих державах — членах ЄС (у середньому 30,1 відсотка), але вища ніж у державах, які набули членство в ЄС у 2004 році (далі — держави — нові члени ЄС) — у середньому 20,6 відсотка. Ставка податку на додану вартість вища за середній рівень, установлений у розвинутих державах — членах ЄС (19,7 відсотка), та державах — нових членах ЄС (19 відсотків).

В країнах ЄС відсутні спрощені системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва, натомість поширені інші форми їх державної підтримки:

звільнення деяких підприємств від необхідності ведення звітності про результати господарської діяльності та запровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку і звітності;

запровадження спеціальних режимів сплати податку на додану вартість окремих підприємств (насамперед фермерських господарств і сільськогосподарських кооперативів);

використання податків на оціночний дохід і мінімальних податків.

Зниження ставок за основними податками стало однією з причин зменшення частки ВВП, що перерозподіляється через податкову систему держави та державні соціальні фонди, від 38 відсотків у 1993—1994 роках до 31,8 відсотка у 2004 році, тобто до рівня, нижчого ніж у державах — нових членах ЄС.

У 2005 році рівень перерозподілу ВВП через податкову систему та державні соціальні фонди підвищився до 36,6 відсотка, за 9 місяців 2006 року — до 39,4 відсотка, що спричинено:

скасуванням пільг, що надавалися суб’єктам спеціальних економічних зон (СЕЗ), територій пріоритетного розвитку (ТПР) та технопарків тощо;

зростанням імпорту товарів та послуг;

змінами в нормативно-правовій базі адміністрування податків.

Зростання у 2005 році податкових надходжень до зведеного бюджету на 55,3 відсотка при збільшенні номінального ВВП на 23,1 відсотка з урахуванням характеру зазначених чинників призвело до:

підвищення на 6,3 відсоткового пункта частки ВВП, яка перерозподіляється через податкову систему та державні соціальні фонди, що негативно позначилося на діяльності підприємницьких структур;

підвищення податкового навантаження на суб’єктів господарювання та зниження їх інвестиційній активності у зв’язку з розширенням податкової бази за двома основними видами податків (податок на додану вартість і податок на прибуток підприємств) за рахунок скасування інвестиційних податкових пільг;

ухилення від сплати податків як реакції на значне підвищення податкового навантаження.

В європейських країнах розвиток оподаткування, зокрема зміна фіскальної ефективності окремих податків і загального рівня оподаткування економіки, відбувався поступово, що сприяло створенню стабільних умов для підприємницької діяльності. Протягом 1995—2002 років лише в державах — нових членах ЄС спостерігалися значні коливання рівня перерозподілу ВВП через податкову систему та соціальні фонди (8,5 відсоткового пункта у Словаччині). Однак такі коливання відбувалися протягом семи років, а не одного, як в Україні. Серед розвинутих країн максимальні коливання рівня перерозподілу ВВП через податкову систему та соціальні фонди мали місце в Греції — 3,6 відсоткового пункта. В середньому в 15 державах — членах ЄС коливання рівня перерозподілу були на рівні 0,5 відсоткового пункта, що свідчить про проведення більш виваженої податкової політики в цих країнах.

Тенденція до зростання частки ВВП, що перерозподіляється через податкову систему та державні соціальні фонди, спостерігалася протягом минулого року. За підсумками півріччя частка ВВП становила 40,3 відсотка, на кінець 2006 року — 40 відсотків (очікувана). За останні два роки зазначений перерозподіл ВВП в Україні перевищив його середній рівень не лише в державах — нових членах ЄС, а і в розвинутих колишніх соціалістичних країнах — Польщі, Чехії, Словаччині, ВВП яких на душу населення за паритетом купівельної спроможності в 2—3 рази перевищує відповідний показник в Україні. Це свідчить про перевищення рівня перерозподілу ВВП через податкову систему України, що є одним з чинників негативного впливу на темпи економічного зростання.

Враховуючи таку тенденцію, Урядом прийнято рішення про істотне зниження податкового навантаження на економіку та перегляд співвідношення діючих податкових регуляторів.

Недоліки податкової системи

1. Податкова система характеризується передусім фіскальною спрямованістю, що є лейтмотивом більшості змін, які вносяться до податкового законодавства. Водночас її регулююча функція не зорієнтована на стале економічне зростання. Значне податкове навантаження на виробництво та недостатнє податкове навантаження за використання природних ресурсів негативно впливає на розвиток економіки. Це не сприяє також посиленню позиції країни щодо податкової конкуренції, особливо враховуючи ті зміни, що відбуваються в податкових системах колишніх соціалістичних держав — нових членів ЄС, де в процесі проведення податкових реформ вдалося знизити податкове навантаження на капітал. У 2003 році в Литві, Естонії та Словаччині капітал оподатковувався за нижчими середніми ефективними ставками, ніж праця та споживання.

2. Нормативно-правова база оподаткування є складною, неоднорідною та нестабільною, а окремі законодавчі норми — недостатньо узгоджені, інколи суперечливі. Питання оподаткування і досі регулюються не тільки законами, а і декретами Кабінету міністрів України, указами Президента України. Через наявність у законодавчих актах норм непрямої дії значна кількість питань у сфері оподаткування регулюється підзаконними актами. Такий стан правової бази може бути виправданий на початковому етапі формування податкової системи, однак неприйнятний на даному етапі розвитку економіки.

Чимало норм мають неоднозначне тлумачення при їх застосуванні, що негативно позначається на діяльності підприємницьких структур, знижує привабливість національної економіки для іноземних інвесторів.

Принциповим недоліком податкового законодавства є наявність економічно необґрунтованих розбіжностей щодо визнання та оцінки доходів і витрат для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість і нормативно-правовою базою бухгалтерського обліку в частині розрахунку фінансового результату, що унеможливлює складення декларації про прибуток підприємств за даними бухгалтерського обліку.

3. Застосування спрощеного режиму оподаткування суб’єктів малого підприємництва з урахуванням позитивних чинників (активізація підприємницької діяльності, створення нових робочих місць, стимулювання раціонального використання ресурсів, зменшення витрат на адміністрування податків) призвело до таких проблем:

викривлення мотивації підприємницької діяльності, зокрема незаінтересованість суб’єктів господарювання у зміні свого статусу як суб’єктів, які мають право використовувати спрощені системи оподаткування, що уповільнює їх розвиток та зростання обсягів діяльності, призводить до дроблення деяких середніх підприємств;

створення умов для побудови схем уникнення оподаткування внаслідок нечіткого законодавчого регулювання спрощеної системи оподаткування;

використання суб’єктів малого підприємництва, що застосовують спеціальний режим оподаткування, у схемах мінімізації податкових зобов’язань підприємств, які працюють у загальному режимі оподаткування.

4. Витрати на адміністрування окремих податків є значними порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння.

5. Діяльність Мінфіну, Державної податкової служби, Держмитслужби щодо реалізації державної податкової політики, збирання податків і зборів (обов’язкових платежів), їх акумуляції в державному і місцевих бюджетах є недостатньо узгодженою та ефективною внаслідок недосконалого правового регулювання їх взаємовідносин, відсутності цілісного інформаційного простору.

6. Система митно-тарифного регулювання не дає змоги оперативно реагувати на зміни кон’юнктури світового ринку, а також торговельних режимів в інших державах та структури економіки в Україні.

7. Недостатньо врегульовано питання оподаткування доходів від інтелектуальної власності та незалежної професійної діяльності, що призвело до втрати надходжень податку з доходів фізичних осіб.

8. Зазначені недоліки призвели до таких проблем системного характеру у податковій системі, як:

1) податкова заборгованість платників перед бюджетом та державними цільовими фондами, що зумовлено:

відсутністю ефективних механізмів, які забезпечують відповідальність суб’єктів господарювання за виконання своїх фінансових зобов’язань;

недосконалістю системи списання та реструктуризації податкової заборгованості підприємств перед бюджетом;

проведенням взаємозаліків, які роблять невигідною своєчасну і в повному обсязі сплату податків;

проблемами окремих галузей (паливно-енергетичний комплекс), які є найбільшими боржниками бюджету, зокрема в частині регулювання державою цін на енергоносії;

2) бюджетна заборгованість з відшкодування податку на додану вартість.

Основними причинами, що ускладнюють виконання державою зобов’язань перед платниками податку на додану вартість є:

пред’явлення необґрунтованих вимог на відшкодування податку на додану вартість та заниження сум податкових зобов’язань;

виконання прогнозних показників надходжень з податку на додану вартість до державного бюджету за рахунок неповернення платникам переплачених сум податку;

недоліки законодавчих норм, якими регулюється процедура відшкодування;

3) ухилення від оподаткування.

Ця проблема є однією з найгостріших в Україні та таких, що вирізняє її з-поміж більшості європейських країн.

На масштаби ухилення від сплати податків впливає високий рівень податкових ставок, нерівномірний розподіл податкового навантаження; порушення принципу рівності платників перед законом; складність і недосконалість законодавства, яким регулюється підприємницька діяльність, зокрема податкового; недотримання норм законів, неефективність державної бюджетної політики;

4) нерівномірне податкове навантаження, внаслідок чого найбільше податкове навантаження покладено на законослухняних платників, позбавлених податкових пільг.

II. Концептуальні засади реформування податкової системи

Мета і основні завдання податкової реформи

Метою податкової реформи є приведення податкової системи у відповідність з пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку, сприяння сталому економічному зростанню шляхом лібералізації податкової системи на основі виваженої інвестиційно-інноваційної політики, забезпечення достатнього обсягу сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів на основі проведення збалансованої бюджетної політики, встановлення ліберального відношення до платників, які сумлінно виконують свої податкові зобов’язання, і посилення відповідальності за несплату податків.

Стратегічними цілями податкової реформи є:

підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу;

легалізація тіньового сектору;

активізація інвестиційних процесів в економіці;

простота та зрозумілість податкових норм для суб’єктів господарювання;

скорочення витрат платників на нарахування і сплату податків та держави на їх адміністрування;

адаптація податкового законодавства України до законодавства ЄС;

забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків;

запровадження інформаційно-аналітичної системи державної податкової служби в національному масштабі;

автоматизація процесів оподаткування із застосуванням сучасних технологій.

Основними завданнями податкової реформи є:

удосконалення інституційного середовища оподаткування, сприятливого для реалізації принципу рівності всіх платників перед законом, відповідального ставлення платників до виконання своїх податкових зобов’язань. Установлення чітких правил регулювання взаємних зобов’язань держави і платників податків, дієвого контролю за їх дотриманням;

підвищення регулюючого потенціалу системи оподаткування на основі запровадження інноваційно-інвестиційних преференцій;

підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податкової бази, покращення адміністрування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків, формування доходів бюджетів усіх рівнів на основі проведення збалансованої бюджетної політики на середньострокову перспективу;

поетапне зниження податкового навантаження на платників;

стимулювання зміцнення позицій вітчизняного бізнесу в конкурентній боротьбі за рахунок зменшення частки податків у витратах;

зближення податкового та бухгалтерського обліку;

гармонізація податкового, валютного, митно-тарифного, зовнішньоекономічного та цивільного законодавства;

зменшення кількості контролюючих органів з одночасним створенням єдиних правил контролю за нарахуванням та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів);

забезпечення проведення заходів щодо легалізації доходів та майна, одержаних з порушенням податкового законодавства.

Пріоритети реформування податкової системи

Україна згідно із статтею 1 Конституції України є соціальною, правовою державою. Отже, її податкова система повинна відповідати вимогам щодо рівня фінансування суспільних благ із визначенням відповідно до цього рівня перерозподілу ВВП, який забезпечить формування фінансових ресурсів, достатніх для виконання конституційно закріплених функцій держави та гарантії громадянам достатнього життєвого рівня.

Реформування податкової системи проводитиметься синхронно з упорядкуванням та оптимізацією системи державних видатків і вирішенням таких питань:

підвищення вартості робочої сили шляхом проведення реформи оплати праці та економічно обґрунтованого розширення пакета соціальних послуг і гарантій працюючому населенню;

наближення розміру мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

запровадження мінімальної погодинної заробітної плати, здійснення оплати праці працівників бюджетної сфери на основі Єдиної тарифної сітки виходячи з тарифу І розряду на рівні законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати;

розроблення та запровадження у повному обсязі державних мінімальних соціальних стандартів;

перехід від системи соціального захисту, що ґрунтується на наданні пільг, до політики підвищення доходів та надання державної допомоги соціально вразливим верствам населення залежно від їх матеріального стану;

забезпечення ефективності системи надання медичних послуг шляхом впровадження в практику страхової медицини із залученням фінансової підтримки держави;

підтримка проведення структурних реформ в економіці;

надання необхідного адаптаційного періоду для переходу до ринкових умов діяльності дотаційних галузей виробничої сфери, зокрема вугільної промисловості, сільського господарства;

забезпечення державної підтримки реалізації інноваційних проектів у пріоритетних видах економічної діяльності;

переорієнтація напрямів використання коштів державного бюджету, спрямованих на розвиток соціальної та транспортної інфраструктури, а також виконання програм енергозбереження та охорони довкілля;

проведення реформ у бюджетній сфері, спрямованих на зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування та вдосконалення міжбюджетних відносин.

При цьому слід зазначити, що існує ряд бюджетних обмежень для проведення податкової реформи, які зумовлюють її еволюційний характер.

Реформування податкової системи потребує спрямування податкового навантаження із сфери виробництва на сферу споживання, а також на ресурсні та екологічні платежі, у зв’язку з чим необхідно насамперед зменшити податкове навантаження на прибуток підприємств та фонд оплати праці, реформувати акцизний збір, ресурсні та рентні платежі, плату за забруднення навколишнього природного середовища.

III. Принципи реформування податкової системи

Реформування податкової системи проводитиметься за такими принципами:

добровільність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

рівність, недопущення будь-яких проявів дискримінації платників податків — забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні прав та обов’язків щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів);

стабільність, забезпечення незмінності переліків податків, зборів (обов’язкових платежів) та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційно-інноваційної активності;

справедливість — забезпечення підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованих соціальних пільг та привілеїв.

IV. Напрями реформування податкової системи України

Реформування податкової системи проводитиметься за такими напрямами:

1. Створення умов для формування сприятливого інституційного середовища оподаткування шляхом:

1) забезпечення детальної законодавчої регламентації всіх аспектів податкових правовідносин з метою запобігання вирішенню спірних питань на розсуд контролюючих органів;

2) забезпечення визначення остаточного переліку прав, обов’язків і відповідальності як платників, так і контролюючих органів з метою рівного розподілу функцій та прав сторін;

3) формування податкових правовідносин між суб’єктами господарської діяльності і державою на засадах забезпечення рівних умов господарювання для суб’єктів різних форм власності, організаційно-правових форм і видів економічної діяльності.

2. Удосконалення структури системи оподаткування шляхом:

1) скасування неефективних (затратних) податків і зборів;

2) запровадження податку на нерухоме майно;

3) поширення рентних платежів на видобуток нафти, газу та інших корисних копалин;

4) спрямування податкового навантаження з прямих на непрямі податки та ресурсні платежі;

5) поступового зменшення частки податку на прибуток підприємств і збільшення частки податку з доходів фізичних осіб у структурі податкових надходжень;

6) збільшення частки місцевих податків і зборів у структурі доходів місцевих бюджетів.

3. Проведення реформування системи податків і зборів (обов’язкових платежів) шляхом:

1) податок на прибуток підприємств

усунення економічно необґрунтованих розбіжностей між нормами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання і оцінки доходів та витрат з метою створення умов для складення декларації про прибуток за даними бухгалтерського обліку;

реформування системи оподаткування прибутку підприємств фінансового сектору економіки;

поширення дії загальної системи оподаткування прибутку на всіх суб’єктів господарювання (починаючи з 2011 року);

звільнення емісійного доходу від оподаткування при здійсненні емітентом первинного розміщення цінних паперів;

поетапного зниження ставки податку до 20 відсотків;

забезпечення стимулюючої ролі податкової амортизації в оновленні основних фондів шляхом застосування принципу “прискорена амортизація” до пріоритетних інноваційних технологій;

запровадження починаючи з 2007 року інвестиційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для суб’єктів господарювання, які реалізують на територіях спеціальних (вільних) економічних зон та територіях пріоритетного розвитку інвестиційні проекти;

стимулювання інвестиційної діяльності шляхом запровадження інвестиційно-інноваційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють кваліфіковане інвестування інноваційного спрямування (зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток в обсязі, еквівалентному частці витрат поточного податкового періоду, що були спрямовані на фінансування інноваційних та інвестиційних проектів, з 2014 року);

2) податок з доходів фізичних осіб

реалізації принципів прибуткового оподаткування, характерних для соціальних держав;

розширення бази оподаткування за рахунок стягнення податку з усіх видів доходів, крім цільових, що виплачуються з державних цільових фондів, створених відповідно до закону, або одержаних як компенсація, відшкодування певних витрат;

запровадження заявочного принципу реєстрації самозайнятих осіб — платників податку в податкових органах (спрощення процедури реєстрації);

удосконалення системи оподаткування пасивних доходів з метою стимулювання інвестиційної діяльності;

3) податок на додану вартість

створення необхідних передумов для запровадження податкової звітності в розрізі контрагентів в електронному вигляді;

застосування нульової ставки податку виключно при здійсненні експортних операцій та недопущення її застосування при здійсненні операцій на митній території України;

забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами двох звітних періодів платникам податку, що:

здійснюють систематичні поставки на експорт;

мають значні інвестиційні витрати;

провадять діяльність, пов'язану із сезонною закупівлею товарів.

Під час здійснення інших господарських операцій податок на додану вартість відшкодовується, якщо ці суми не погашені податковими зобов'язаннями протягом шести звітних періодів;

тимчасового впровадження спрощеного порядку відшкодування податку на додану вартість у строк не більш як 40 днів для платників податків, які відповідають критеріям “сумлінного платника”;

удосконалення механізму оподаткування сільськогосподарських підприємств;

поетапного зниження ставки податку на додану вартість;

апробації механізму здійснення розрахунків з податку на додану вартість через “спеціальні рахунки”;

4) акцизний збір

поступового наближення механізму справляння акцизного збору до вимог законодавства ЄС, а також приведення його у відповідність з вимогами СОТ;

приведення плати за ліцензії до рівня компенсації наданих державою послуг;

формування ефективної системи акцизних податків з використанням економічно обґрунтованого рівня і структури ставок;

поступового збільшення частки акцизу в ціні реалізованих підакцизних товарів шляхом підвищення ставок акцизного збору на лікеро-горілчані, тютюнові вироби тощо, а також встановлення і поступове збільшення мінімального податкового зобов’язання із сплати акцизного збору в твердій сумі з одиниці реалізованої продукції;

збільшення частки акцизного збору в дохідній частині бюджету та посилення його регулюючого впливу на ціноутворення на ринку товарів, шкідливих для здоров’я населення, з метою зменшення їх обсягу споживання;

поступового запровадження акцизних складів для окремих видів товарів;

запровадження єдиної європейської валюти при визначенні розміру ставок акцизного збору, в разі вступу до ЄС;

5) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

диференціації ставок податку залежно від типу транспортного засобу, строку його експлуатації, встановлення ставок у частинах мінімальної заробітної плати;

перегляду системи пільгового оподаткування шляхом скасування пільг для юридичних осіб з одночасним наданням преференцій виключно для незахищених верств населення, зокрема пенсіонерів;

6) природно-ресурсні платежі

поступового переходу до нової системи природно-ресурсних платежів, що базуватиметься на принципах рентного доходу, поширення таких принципів на всі види природних ресурсів;

визначення регуляторного механізму, що дасть можливість формувати доходи держави та стимулювати раціональне використання, охорону та повноцінне відтворення природно-ресурсного потенціалу держави;

формування структури рентних платежів, що повинна складатися з двох складових:

— абсолютної ренти, розмір якої не залежить від результатів господарської діяльності підприємств — користувачів природних ресурсів;

— диференційної ренти, що передбачає встановлення вищої плати за використання кращих, більш продуктивних природних ресурсів;

поступового підвищення розміру плати за використання природних ресурсів, насамперед водних ресурсів, залізних, марганцевих руд, вуглеводнів, облицювальних матеріалів, сировини для виготовлення цементу, кухонної солі (кам'яної), вапняків, глини;

7) плата за землю

запровадження ставок плати за землю з урахуванням виключно грошової оцінки землі;

вирівнювання податкового навантаження на суб’єктів господарювання різних напрямів економічної діяльності шляхом скасування пільгових ставок плати за землю та звільнення окремих платників від її сплати;

розширення бази оподаткування за рахунок залучення земель, зайнятих болотами, чагарниками, ярами тощо; намивних територій; земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, щодо яких проведено грошову оцінку;

8) збір за забруднення навколишнього природного середовища

удосконалення системи справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища у напрямі забезпечення його регулюючої та стимулюючої функції, встановлення відповідності величини збору витратам, пов’язаним з усуненням шкідливого впливу на довкілля;

розширення бази оподаткування зазначеним збором шляхом включення до неї екологічно небезпечної продукції, виробництво, зберігання, транспортування та споживання якої негативно впливає на навколишнє природне середовище та здоров’я населення;

забезпечення щорічного перегляду нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища з метою виконання стимулюючої функції збору для впровадження і вдосконалення суб’єктами господарювання природоохоронних та екологічно безпечних технологій;

спрямування коштів збору за забруднення навколишнього природного середовища до бюджетів тих територіальних громад, на території яких розташовані джерела забруднення;

9) державне мито

розроблення та прийняття проекту Закону України „Про державне мито” на заміну чинного Декрету (з урахування норм Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, якими запроваджено сплату судового збору при зверненні осіб до суду);

перегляду об’єктів та бази оподаткування державним митом;

встановлення ставок державного мита в частинах мінімальної заробітної плати або у відсотках до суми договору. Розмір ставок повинен визначатися з урахуванням фіскальної та компенсаційної функцій збору;

встановлення ставки державного мита в процентному відношенні до суми договору стосовно об’єктів, використання яких не передбачає оподаткування іншими податками (фіскальна функція збору);

надання пільг із сплати державного мита виключно за соціальним принципом;

скасування преференцій щодо сплати державного мита для юридичних осіб (у тому числі для державних установ);

10) місцеві податки і збори

розроблення та прийняття проекту Закону України “Про місцеві податки і збори”;

оптимізації переліку місцевих податків і зборів, збереження права запровадження податків і зборів органами місцевого самоврядування;

встановлення ставок місцевих податків і зборів з урахуванням особливостей кожного податку;

розширення бази оподаткування;

11) податок на нерухоме майно

запровадження податку на нерухоме майно, який повинен стати важливим засобом зміцнення бази власних доходів місцевих бюджетів усіх рівнів.

Перший крок у запровадженні податку на нерухоме майно зроблено під час реалізації проектів у Івано-Франківській та Луганській областях, де була змодельована спрощена форма оподаткування на основі дуже низьких ставок податку з квадратного метра площі будівель (0,1 гривні — з житлових та 2,9 гривні — з комерційних). Навіть за таких умов додаткові доходи від сплати цього податку склали у середньому 25 відсотків доходів бюджетів найнижчого рівня з власних джерел.

Базою оподаткування може бути оціночна вартість нерухомості;

встановлення ставок податку на мінімальному рівні
(від 0,05 до 0,1 відсотка) з поступовим їх підвищенням;

запровадження податку на основі оціночної вартості майна, що потребує підготовчого етапу для створення належних баз даних з оцінки кожної одиниці нерухомості;

зменшення бази оподаткування для громадян, які не мають надлишку житла, а також соціально вразливих верств населення;

12) спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва

удосконалення системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва при переході їх із спрощеної системи оподаткування на загальну;

удосконалення порядку ведення спрощеного бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

підвищення відповідальності суб’єктів підприємництва у разі порушення ними норм, які визначають порядок застосування спрощеної системи оподаткування;

удосконалення діючої системи фіксованих ставок єдиного податку для фізичних осіб — підприємців та відсоткових ставок — для юридичних осіб;

вилучення із складу єдиного податку ресурсних платежів і внесків до державних цільових фондів;

вилучення з переліку видів діяльності, на які поширюється дія спрощеної системи оподаткування видів діяльності, які є високорентабельними або доходи від яких є переважно пасивними;

залучення до об’єкта оподаткування єдиним податком для юридичних осіб усіх доходів, що отримуються такими особами, а не лише виручки від реалізації продукції (товарів, робіт і послуг);

оподаткування суми перевищення граничного річного обсягу виручки від продажу товарів (робіт, послуг);

усунення існуючих схем мінімізації податкових зобов’язань, до яких залучаються платники єдиного податку;

13) фіксований сільськогосподарський податок

відмови від фіксації грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, встановленої станом на 1 липня 1995 р., з переходом на щорічну індексацію такої грошової оцінки відповідно до земельного законодавства;

запровадження системи окремого обліку доходів платників фіксованого сільськогосподарського податку, одержаних від продажу несільськогосподарської продукції, з оподаткуванням таких доходів у загальному порядку;

усунення дискримінації платників фіксованого сільськогосподарського податку одних напрямів діяльності стосовно платників цього податку інших напрямів діяльності в цій галузі;

удосконалення механізму справляння фіксованого сільськогосподарського податку щодо визначення критеріїв для обмеження переходу на фіксований сільськогосподарський податок високорентабельних підприємств;

усунення існуючих схем мінімізації податкових зобов’язань, до яких залучаються платники фіксованого сільськогосподарського податку;

обмеження строку застосування цього податку відповідно до законодавства до 2010 року;

14) податкові пільги

визначення на законодавчому рівні змісту терміна „податкова пільга”;

запровадження порядку, за яким кошти, що залишаються у суб’єктів господарювання у зв’язку з одержанням податкових пільг, визначаються бюджетними коштами, які надаватимуться на певний строк і за умови їх використання на визначені державою потреби, або на поворотній основі;

збереження соціальних пільг, зокрема незахищеним верствам населення, інвалідам та громадським організаціям інвалідів, їх підприємствам та організаціям;

запровадження обліку податкових пільг у спеціальному фонді державного бюджету (для визначення їх як “податкові видатки”);

15) митно-тарифне регулювання

уніфікації митного законодавства України шляхом об’єднання норм Декрету Кабінету Міністрів України від 11 березня 1993 р. № 4-93 “Про Єдиний митний тариф України”, Закону України “Про Єдиний митний тариф”, “Про Митний тариф України” в єдиному законі;

внесення змін до Закону України “Про Митний тариф України” з метою запровадження Гармонізованої системи опису та кодування товарів 2007 року та приведення інших законодавчих актів у відповідність із цією системою;

надання Уряду права оперативного впливу на митно-тарифну політику держави;

скорочення та поступової ліквідації діючої системи тарифних пільг і преференцій за галузевим (суб’єктним) принципом;

уніфікації термінології в податковому і митному законодавстві;

приведення системи оподаткування митом та іншими податками у відповідність з митними режимами, які визначені Міжнародною конвенцією про спрощення і гармонізацію митних процедур Всесвітньої митної організації (м. Кіото);

поступової відмови від застосування вивізного (експортного) мита.

V. Заходи, що сприятимуть реформуванню податкової системи

Реформування системи міжбюджетних відносин здійснюватиметься шляхом:

запровадження нової системи розподілу податку на прибуток, а також податку на додану вартість за місцезнаходженням філій;

визначення механізму розподілу загального податкового зобов’язання до податку на додану вартість пропорційно обсягам товарів (робіт, послуг), проданих (поставлених) платником податку через філію в загальній сумі проданих (поставлених) товарів (робіт, послуг);

визначення механізму розподілу загального податкового зобов’язання з податку на прибуток відповідно до фінансового результату їх діяльності;

передбачення механізму здійснення зарахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету територіальної громади за місцем утримання такого податку за адресою юридичної особи, а в разі наявності у неї філій, відділень, інших відокремлених підрозділів — за місцем їх реєстрації.

Реформування системи соціального страхування шляхом:

поетапного зменшення розмірів соціальних внесків відповідно до реформування системи соціального страхування;

створення Державного реєстру соціального страхування для призначення страхових виплат та його гармонізація з Державним реєстром фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів;

поетапного запровадження паритетної сплати страхових внесків між працедавцями та найманими особами.

VІ. Реформування методів адміністрування податків і зборів (обов’язкових платежів)

Передбачається приведення нормативно-правової бази адміністрування у відповідність з такими принципами:

1. Застосування норм податкового законодавства у податкових спорах у разі, коли питання щодо оподаткування регулюється одночасно спеціальними законами з питань оподаткування та іншими законами України.

2. Забезпечення контролюючих органів та органів стягнення податків і зборів (адміністраторів податків) інформацією, необхідною для проведення належного аналізу фінансово-господарської діяльності платників податків.

3. Удосконалення контрольно-перевірочної роботи.

4. Установлення відповідальності платників податків та посадових осіб платників податків — юридичних осіб за порушення норм податкового законодавства відповідно до ступеня суспільної небезпеки такого порушення.

5. Установлення відповідальності платників податків та їх посадових осіб за порушення правил податкового обліку, невиконання законних вимог адміністратора та запровадження механізмів забезпечення виконання таких вимог.

6. Установлення відповідальності посадових осіб адміністратора за порушення законних прав платників податків та запровадження механізмів обов’язкового відшкодування завданих йому збитків. Запровадження права платника податків на звернення безпосередньо до суду щодо притягнення винної посадової особи до адміністративної відповідальності або порушення стосовно такої особи кримінальної справи.

7. Списання податкової заборгованості здійснюється на підставі, у випадках та в порядку, визначених законами України.

8. Запровадження системи надання платниками податків у визначених законом випадках додаткового забезпечення гарантій сплати податків.

9. Виявлення, розкриття та розслідування злочинів у сфері оподаткування проводиться відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України та законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Основною метою здійснення правоохоронної функції є відшкодування державі завданих збитків. У разі добровільної сплати платником прихованих податків і зборів (обов’язкових платежів) та нарахованих штрафних санкцій кримінальне переслідування такого платника податків — фізичної особи, або посадових осіб платника податків — юридичної особи припиняється.

10. Запровадження дієвого механізму роз’яснення податкового законодавства шляхом:

законодавчого закріплення системи надання консультацій платникам податків з питань оподаткування;

доповнення існуючих методів адміністрування методами „стабільності норм” та „усунення суперечностей у податковому законодавстві”.

У результаті впровадження методу стабільності норм платник податків одержить гарантії того, що зміни ставок податків і зборів (обов’язкових платежів) та механізмів адміністрування не будуть внесені пізніше ніж за 6 місяців до початку нового календарного року, в якому повинні почати діяти нові правила та ставки.

Метод усунення суперечностей у податковому законодавстві повинен забезпечити однакове розуміння податкових норм платниками податків та адміністраторами. Офіційне тлумачення норм податкового законодавства здійснюється виключно Конституційним Судом України. Тлумачення норм податкового законодавства іншими органами державної влади повинне бути заборонено.

VIІ. Реформування системи адміністраторів податків і зборів

Сучасна система адміністраторів складається з кількох незалежних органів державної влади, зокрема Державної податкової адміністрації, Держмитслужби, адміністраторів окремих зборів та обов’язкових платежів.

Це призводить до погіршення координації роботи різних адміністраторів, наявності значної кількості контролюючих органів, що негативно позначається на умовах господарської діяльності платників податків та знижує ефективність роботи адміністраторів.

Пропонується здійснити об’єднання адміністраторів за принципом спільного запровадження реалізації механізмів адміністрування податків і зборів (обов’язкових платежів) та проведення єдиної державної податкової, митної та бюджетної політики, зокрема передбачається:

1) контроль за нарахуванням та сплатою податків і зборів при здійсненні експортно-імпортних операцій (при переміщенні товарів через митний кордон України) повинна здійснювати Держмитслужба. Державна податкова адміністрація контролюватиме нарахування і сплату податків, зборів (обов’язкових платежів) за операціями, що здійснюються на території України;

2) передати Державній податковій адміністрації функцію контролю за нарахуванням та сплатою усіх податків і зборів (обов’язкових платежів), крім тих, що контролюються Держмитслужбою та внесків на соціальне страхування);

3) визначити, що інші адміністратори податків і зборів (обов’язкових платежів) здійснюватимуть адміністрування тих платежів, що вносяться як плата за державні послуги, надання дозволів або як внески до державних цільових фондів.

VIIІ. Етапи реформування податкової системи

Реформування податкової системи здійснюватиметься трьома етапами:

На першому етапі (протягом 2007 року) передбачається проведення заходів, спрямованих на подолання основних недоліків податкової системи, а саме:

удосконалення механізмів податкового стимулювання розвитку СЕЗ, ТПР та технопарків;

зміна податкових правил визнання витрат та результатів і приведення податкових правил розрахунку фінансових результатів у відповідність з принципами бухгалтерського обліку;

розроблення принципів кодифікації податкового законодавства;

розроблення та ухвалення Податкового кодексу.

На другому етапі (2008—2012 роки) передбачається реалізація положень Податкового кодексу для створення сприятливого середовища сталого економічного зростання на інвестиційно-інноваційній основі шляхом нормативно-правового забезпечення впровадження Податкового кодексу з урахуванням:

спрощення системи адміністрування податків і зборів (обов’язкових платежів);

адаптації податкового законодавства до вимог ЄС;

лібералізації податкової системи як складової державного регулювання;

реформування митно-тарифного законодавства відповідно до норм міжнародних договорів, зокрема Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.

На третьому етапі (2013—2015 роки) передбачається поглиблення реформування податкової системи з урахуванням досягнутого соціально-економічного рівня розвитку держави шляхом:

реформування системи адміністраторів податків і зборів (обов’язкових платежів);

приведення податкової системи України у відповідність із стандартами ЄС.